Ставка робиться на ВРХ

Щоб мати чистопородні голштини, доводиться, звичайно, співпрацювати з наукою. І це дає результати.
Якщо раніше мали щонайменше 40 відсотків перегулів, то в результаті такої співпраці (почали використовувати паєти при осіменінні), показник парування корів доведено до 85 відсотків. На телицях показник перегулів тепер менший, ніж 15 відсотків. До того ж телята народжуються витривалішими, їх відходу останнім часом майже нема.
Але немаловажну роль у виживанні галузі, а з нею і господарства, за словами Людмили Тарасівни, відіграють кадри. Телятко від корови, наприклад, відлучають вже на третій день. Це ж якими знаннями і терпінням має володіти телятниця Марія Краснопера, якій вдається їх виходжувати.
Якщо у свій час після засухи у господарстві стояло питання, щоб маточне поголів'я худоби хоча б вижило, то на сьогодні вже для парування у відмінному стані все стадо.
Тому воно здійснюється практично щодня і вже спаровано 77 телиць і більше сотні корів.
А це серйозний заділ на майбутнє.
Але якими б гарними не були наші усталені вже методи утримання худоби, настала пора і їх вже міняти. В Осіївці на це зважилися одними з перших і вже завершують будівництво доїльної зали – залишилося лише змонтувати доїльне обладнання.
В першу чергу за рахунок цього покращиться якість молока. Звичайно, іншими стануть і умови праці операторів машинного доїння. Коли навіть підлога обігріватиметься, про професійні захворювання, мабуть, вже і мови не буде.
На кожній корові прикріплять електронний поясок, з'єднаний з комп’ютером, тож про кожну з них можна буде знати все будь-якої миті. В Осіївці навіть жартують, що в нас ось так навіть про людей ще не навчилися дбати.
Така зала, звичайно, обійдеться господарству біля п'яти мільйонів гривень. Однак, за попередніми розрахунками, вона окупить себе вже за 2,5 роки.
Здавалося б, навіщо було в Осіївці знову починати дбати про підвищення якості молока, коли і без того тут мали можливість за півгодини охолодити його до трьох градусів. Однак на сьогодні саме про якісні його показники треба дбати понад усе. Адже у приватному секторі населення просто неспроможне довести його до відповідних кондицій. Тому з переробників охочих співпрацювати з Осіївкою не бракує, але співпрацюють з Крижопільським сирзаводом. Наші сусіди на практиці вже переконалися, що тільки з такого молока, як осіївське, можна виготовляти цінні сорти сирів.
Але, щоб мати молоко, потрібні ще й корми для худоби.
У цьому господарстві, як правило, заготовляють їх на півтора-два роки. Згодовують їх, як практикується у всій Європі, лише із споруд для їх зберігання, не вдаючись до згодовування зеленої маси.
Адже з переходом від одного виду кормів до іншого он скільки втрачалося на продуктивності худоби і навіть на якості вироблюваної продукції. Тож прагнуть не втрачати ні на чому. І на сьогодні тут майже вся худоба вищої вгодованості.
А ще неабиякого здешевлення тваринницької продукції домагаються за рахунок концентратів – практикують закладку на зберігання вологого зерна кукурудзи. Якби її пересушили і затрати перенесли на собівартість молока, тваринництво давно вже вилетіло б, як кажуть, в трубу. В Осіївці ж мають 75-відсоткову його рентабельність. Тому перспективу вбачають у нарощуванні знову ж таки галузі тваринництва. Навіть збираються будувати ще одне приміщення.
– З впровадженням нових технологій вивільненим людям робота знайдеться, – каже Людмила Тарасівна. – Як можна залишити їх без засобів на існування, коли ті душу вкладають в галузь? Про доярку Тетяну Кирилюк, наприклад, знають вже далеко за межами району. Тепер же і її зять Анатолій, який раніше їздив по заробітках, працює оператором машинного доїння.
На тутешній фермі працюють вже цілі династії. Наприклад, Гончаруків, Красноперих.
Відмінно трудяться Наталя Слободяник, Олена Манзій, Тетяна Гузенко, ветфельдшер Віталій Білодід. А там, де трудяться дружно, є і відповідна заробітна плата.
Від людей дуже багато залежить, вважає Людмила Тарасівна, але і з технологіями не варто відставати. Людський фактор і технології – речі нероздільні.
В товаристві два роки вагалися перед тим, як взятися за будівництво доїльної зали, але в цьому році її вже буде введено в дію. Душу вкладають у це нововведення головний ветлікар В. О. Глушко і головний зоотехнік В.І. Білодід, які, до речі, по сумісництву виконують ще й обов'язки, відповідно, заступника директора господарства і завідуючого фермою.
Увага в ТОВ "Осіївське" приділяється і розвитку свинарства – тільки торік населенню було продано до 400 поросят, але ставку роблять все-таки на ВРХ. І, здається, не прогадають. Хоч першопрохідцям, як правило, доводиться непросто.
Павло КУШПЕЛА