Різдво - одне з головніших свят у році

Підставою для встановлення дати Різдва Христового є відрахування рівно дев’яти місяців від дати Благовіщення.

Різдво - одне з найголовніших свят у році. Кажуть, що “на Різдво і сонце грає. Якщо іній на деревах у перші три дні Різдва - це до врожаю хліба; якщо сніги глибокі - будуть гарні трави та хліб; якщо в цей день тепло - весна буде холодною, вночі багато зірок - багато ягід буде.” Щодо колядування, колядують в Україні в різних місцях не в один і той же день. Де колядують вже на Святий Вечір, де - в перший день Різдва, а де - ранком другого дня свят. Колядували звичайно діти, дорослі парубки та дівчата. Діти збиралися ватагами в залежності від віку. Малі хлоп’ята співали під вікнами у сусідів. Старші діти, яким вже виповнилося років по дванадцять, обходили майже ціле село. Вони підходили до хати, ставали під вікнами та гукали всі разом, щоб господарі благословили їх колядування. Коли дозвіл одержували, починали співати колядку, призначену особисто господарю або господині, довідавшись заздалегідь, як кого звуть. Після закінчення співу, господарі виносили дітям дещо з солодощів або ж по копійці.

Колядувати ходили окремо дорослі хлопці, окремо - дівчата. Хлопці ходять із “звіздою” та дзвоником. “Звізда” прикрашається кольоровим папером, стрічками, у середині “звізди” - образок “Народження Христа” та свічка. Ватага колядників складалася з п’яти осіб: берези, звіздоноші, дзвонаря, міхоноші та запасного хлопця, який мав допомагати міхоноші. Звичайно вони колядували у хаті перед образами, після чого хлопців добре наділяли, запрошували до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримувалися, вклонялися всім, хто був у господі, і поспішали до іншої хати.

Зародився обряд колядування ще в язичницькі часи, коли Коляда був божеством бенкету та миру у стародавніх слов’ян, і на сьогоднішній день поширений в українських селах. Різдвяною піснею пронеслися найкращі побажання у кожну оселю Бершадщини. Саме завдяки сільській глибинці збереглися найдавніші традиції та звичаї українського народу, що дійшли до наших часів, сповіщаючи про народження Сина Божого.

Головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики Г. Іванченко