Життя розкидало наших однокласників по світу, по-різному склалися долі. Дехто залишився у рідній Шляховій та сусідніх селах.
…У кабінеті української мови та літератури класний керівник Вікторія Яківна Гончар провела урок. Він не був традиційним, ми б назвали його уроком життя. Багато теплих, хвилюючих слів прозвучало з її уст. Учителька гордиться нами, адже всі ми правильно обрали свій шлях у житті. Серед нас – представники різних професій. Усі ці роки ми старанно працювали, будували, сіяли, вирощували сади, створювали сім’ї, виховували дітей, дочекалися внуків. Жоден із нас не зганьбив гідного звання людини. Михайло Ткачук став електрогазозварником, Володимир Марущак – оператором по очищенню зерна, обидва працюють у місцевому сільгосптоваристві, Василь Рекута – токар, Андрій Саржинський – підприємець, тренер із вільної боротьби, доброволець, учасник АТО. Любов Дмитрик працює бібліотекарем у Тирлівці, Володимир Макарчук – фермер, Неля Сологуб (Квашук) – лаборант судмедекспертизи, Валентина Медвідь (Бондарина) – бухгалтер, Леонід Сокур – начальник водоканалу у Врадіївці… Ми поклали квіти до пам’ятника загиблим воїнам, хвилиною мовчання вшанували пам’ять учителів та однокласників, які пішли з життя. Обмінялися сердечними побажаннями з Вікторією Яківною. Шкода, що не змогла приїхати на зустріч другий класний керівник – Світлана Тимофіївна Бобровська, яка на попередніх зустрічах була з нами. Та ми завжди відчуваємо її тепло та чуйність. Як добре, що ви у нас є – дві класних мами, які і тепер вислухають, підтримають, порадять.
Вдячні всім, хто приїхав на зустріч, усім рідним, які підтримали, допомогли в її організації.
Залишаймось завжди молодими!
Світлана ЧАБАНЮК (ГОДОВАНЕЦЬ), випускниця Шляхівської школи 1983 року.
вранці -2…-4° 
