Переповнений пасажирами салон розхитувало і гойдало так, ніби якесь із коліс було не кругле, а квадратне. Відомо, який у таких випадках буває настрій і в пасажирів, і у водія. Але на цей раз нічого подібного не можна було сказати чи зауважити. І налаштувала усіх на доброзичливий манер, ще коли виїжджали з Бершаді, поведінка лише однієї-однісінької дівчини, яка підсіла на рейс по дорозі.
Що іноді впливає на поведінку пасажирів? У п'ятницю, перед вихідними, зазвичай їх не бракує. На Бершадській автостанції усі були з квитками і спокійно займали свої місця, коли об'явили посадку. Коли ж двері автобуса вже мали зачинятися, до салону, поспішаючи, ледве піднявся по східцях дідусь.
«Мені до Крижополя, – подав він водієві куп'юри, – у касу я не встиг». «Без проблем», – відповів той, і автобус від'їхав.
Добре засвоївши, що давно минула вже, на жаль, та пора, коли у подібних випадках прийнято було поступатися старшим місцем, дідусь про всяк випадок усе ж оглянув салон автобуса. І, о, диво!
Здається, йому пощастило.
Біля вікна, поряд із молодим хлопчиною було вільне місце, і він поспішив зайняти його, щоб відпочили ноги.
Та пощастило ненадовго.
По дорозі автобус зупинила молода дівчина, в якої, як виявилося, саме на це місце був квиток, тільки вона запізнилася на посадку. А от дальший розвиток подій не міг не привернути увагу багатьох. Тримаючи в руці квиток, вона привітно глянула на дідуся. Він же виявився не менш чемним. І, підвівшись, не тільки поспішив звільнити місце, а ще й ввічливо вибачився, тоді, як на його місці дехто міг би ще й обуритися. «Ні, сидіть»,– знову ввічливо запропонувала йому дівчина, багатозначно глянувши при цьому на зовсім молодого хлопчину, який сидів поряд із дідусем. Здавалося б: якби він відзначався такою вихованістю, якраз і повинен був настати той момент, коли хлопець, наслідуючи гарний приклад, запропонував цій дівчині своє місце. Але оскільки він чомусь не поспішав цього робити, «на висоті» знову виявився дідусь. «Краще погано сидіти, ніж гарно стояти», – заявив він, вмощуючись під вікном на самий краєчок сидіння, запропонувавши потиснутися і сісти на ньому втрьох.
На таке зухвальство дівчина могла б і образитися, але натомість вона вкотре приємно усміхнулася і таки сіла третьою на запропонованому її краєчку сидіння. Різного віку пасажири, які спостерігали за всім, тільки переглянулися. Здавалося, поведінка цієї дівчини вже з самого початку задала усьому якийсь особливий тон і він передався багатьом. В іншому випадку ця історія не набула б продовження.
Сидіти втрьох на одному сидінні досить таки незручно. Першою не втрималася і запропонувала їй своє місце приблизно такого ж віку її ровесниця, яка сиділа на зовсім іншому сидінні. Але дівчина, про яку ця розповідь, відмовилася, хоч сидіти їй було досить тісно.
Розповісти про це спонукало те, що все-таки помиляється дехто, коли доводить, що мораль у нас, мовляв, взагалі вже відійшла на інший план, і що ніхто про неї вже навіть не згадує. Цей же випадок є прямим свідченням того, що нічого подібного – не перевелися ще і ніколи, мабуть, не переведуться високоморальні, порядні люди, які і задають часто усьому тон. Чуйність, доброзичливість не зітруть ніякі реформи чи переміни у нашому суспільстві. Жаль лише, що не поцікавився навіть, як звати цю дівчину. З розмов в автобусі лише чув, що вона навчалася у Бершадському медичному коледжі на фельдшерському відділенні і що добиратися з Крижополя їй треба було ще на Кодиму. Однак уже сам факт, що обрала вона для себе фах медпрацівника, налаштовує на те, що саме такі люди, повинні бути зайнятими у медицині. У цьому випадку в автобусі вона лише своєю поведінкою «вилікувала», «оздоровила» багатьох, примусила бути більш чуйними, добрішими. Зазвичай у переповнених автобусах у базарні дні невдоволення, бурчання, а тут, ніби святі перелетіли. Навіть про цибулівське і жабокрицьке бездоріжжя, якому, здавалося, не буде ні кінця, ні краю, ніхто не згадував. Якби добрішими, більш чуйними ставало дедалі більше людей, зовсім іншим, кращим міг би бути світ навколо кожного з нас.
Спостерігав Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
