Тирлівці - 280 років!

Односельчани, гості з райцентру, в тому числі і голова райдержадміністрації О.Ф. Снігур та його перший заступник В.М. Оркуш, заступник голови районної ради В.С. Бондаренко, начальник відділу культури і туризму РДА Н.М. Герасимчук, а також вихідці з цього села, які приїхали з різних куточків, куди їх закинула доля, щоб віддати шану не тільки теперішньому, а й минулим поколінням, скласти їм доземний уклін, завітали на свято.

Хоч селу вже 280 років, його історія надійно осіла у пам’яті.

Із змістовного історичного нарису, з яким виступила Д.П. Карман, усі мали нагоду ще раз згадати, хто тільки не володів їх родючими землями.

Ще й по сьогодні, як пам’ять про минуле, зберігся панський маєток.

Дуже великі зміни сталися в період, коли село входило до складу шляхівського господарства. В.М. Кавун тоді подбав, щоб і дитячий садок був, і магазин, і школа, інші будівлі соцкультпобуту. Чимало було зроблено і керівниками вже тирлівського господарства – В.Х. Овсяденком, І.М. Терінчиком, а в останні роки – при головуванні А.Г. Христича підвели ще й природний газ.

Тепер у селі 613 жителів, 16 дітей відвідують дитячий садок, 60 учнів навчаються у місцевій школі.

Того дня на адресу іменинників, мов з мішка, сипалися вітання з нагоди ювілею села. Дуже гарно прикрасив свято творчий колектив Бершадської музичної школи, представники якої, виступаючи, ніби змагалися між собою у майстерності.

Голова райдержадміністрації О.Ф. Снігур, вітаючи всіх і висловлюючи найкращі побажання, ще раз нагадав загальновідому істину про те, що той, хто знає свою історію, знатиме і своє майбутнє. Він також зачитав і вручив вітального листа від райдержадміністрації і районної ради. Тирлівчани можуть пишатися своїм селом, підкреслив Олександр Федорович, і відзначив також заслуги нинішнього виконавчого директора місцевого господарства А.Г. Христича у його розвитку. З вітанням виступив і заступник голови районної ради В.С. Бондаренко, який висловив надію у гарній перспективі Тирлівки. Шляхівській сільський голова М.П. Макарчук по-сусідськи побажав, щоб діти тирлівчан відзначали ще не одні такі іменини села.

Як і належить в таких випадках, не обійшлося і без подарунків іменинникам, а у відповідь від них гостям вручали короваї. Поміж промовами змістовно впліталися номери концертної програми.

Пам’ять, кажуть, виховує.

Тож і не дивно, що згадали про старожилів, запросили на сцену і сімейні пари, які у любові та злагоді прожили разом більше як по півстоліття.

І всім – квіти, подарунки. Для багатьох того вечора уквітчана сцена ставала своєрідним п’єдесталом. Бо хіба можна було у такий день обійти увагою свого односельчанина Ю.С. Головню, який став заслуженим донором України, або колишню доярку Г.М. Малу, яка була удостоєна ордена Леніна, обиралася депутатом Верховної Ради. Оплесками зустрічали і визнаних у селі вишивальниць. А так, як і Тирлівку не обминула трагічна історія Великої Вітчизняної війни, згадали і про те, що 175 тирлівчан не повернулися тоді додому. На сцену запросили єдиного вже на все село учасника тих подій М.Г. Ланового.

Хоч декому з ветеранів довелося допомагати долати східці на сцену, це тільки додавало дійству урочистості, що не залишаються такі наодинці зі старістю. І Д. П. Карман, і А. Г. Христич поводили себе на сцені, як і належить повноправним господарям у своїй громаді. Особисто Анатолій Григорович привітав зі святом Д.П. Карман, а також вручив їй грамоту, відзначивши при цьому ще і її синів, які займають відповідальні посади у державі, але про земляків пам’ятають, допомагають громаді, особливо у ремонті церкви. Ним також було вручено премії трудовим колективам сільгосппідприємства.

Зловив себе на думці, коли вітали і вручали подарунки батькам новонароджених дітей у 2010 році – а це шість хлопчиків і одна дівчинка, а також іншим знаним людям села, що такі свята потрібні нам, як повітря та вода. Адже це не що інше, як органічне поєднання поколінь. Всіх виступаючих і не перерахувати, але їхні слова сприймалися в залі з особливим відчуттям та супроводжувалися щирими оплесками.

Багато хто, мабуть, не утримався того дня від спокуси і собі поринути думками у своє минуле. Відчувалося, що до даного заходу тут готувалися не день і не два. Надовго повинно вистачити, як організаторам, так і учасникам та гостям дійства, заряду й бадьорості від даної зустрічі. Іменини села вдалися на славу.

Павло КУШПЕЛА.