Публікуючи «Помсту», ми прагнули захистити людей, які, на нашу думку і думку більшості їхніх односельчан, постраждали найбільше в цій ситуації. Зауважу, що моя стаття зовсім не є журналістським розслідуванням, як Ви пишете. Хоча, напевно, доведеться ним зайнятися, підключивши до цього колег та незаангажованих юристів.
Я ж прагнув привернути увагу не стільки до юридичного, скільки до морального боку справи. По приїзді в Джулинку біля тієї злощасної хати того дня зібралися люди.
Ніхто і Вам не заважав вийти, щоб поспілкуватися, на людях довести свою правоту. Тепер же робите журналістові закид у непрофесійності. Хоч Ви просто не захотіли почути своїх односельчан, які сказали б набагато більше, ніж написано в газеті. І не зовсім приємного для Вас. А непрофесійно було б не надати Вам слова.
Зовсім незрозумілими є закиди щодо втручання в особисте життя. У моїй статті мова йшла не про Вас як про особу, а Ваші дії, які, на нашу думку, призвели до несправедливого кінцевого результату. Бо ніхто не знає, хто і коли поверне кошти Гуренкам за проведення газу, не кажучи вже про облаштування садиби і виплачені чималі гроші за хату. У процесі виплат комусь видалося, що продавець продешевила, тож вирішено було «вижати» з покупців ще суму, яка була значно більшою за ту, про яку домовлялися на початку усної угоди. З цього й почалося, а гуси й справді тут ні при чому.
Ви так старанно хочете показати порушення з боку Гуренків, що створюється враження, ніби справді є дуже досвідченим юристом, борцем за правду, а Ваші опоненти – злісні порушники закону. Але ж усе дуже просто: зіткнувшись з несправедливістю, Гуренки змушені були використовувати не завжди легітимні методи відновлення справедливості. А цим відразу й скористалися. І це видно з Вашого «Відкритого листа». Через те довелося пройти стільки судів.
…Щоб перевірити «вуличні брехні», ми проїхалися тими вулицями, де, за словами односельців, пустують Ваші хати. Читаючи Ваші передвиборні листівки з нібито привабливою програмою і роками бачачи оті хати, за Вас і проголосувало найменше виборців.
Зауважте, палаци і маєтки різних там олігархів ми маємо можливість спостерігати і в пресі, і на телебаченні. За Вашою логікою, на місцях, коли оприлюднюємо навіть фото розвалюх, це вже «втручання в особисте життя»? Ніякого порушення тут нема, тим більше, коли людина балотується на відповідальну посаду, про неї якомога більше мають знати виборці. Логіка ж простого виборця така: якщо кандидат так запустив свої хати, то як він збирається головувати в усьому селі? Одними обіцянками? І чи захочуть повертатися молоді люди в село, де в хатах ростуть дерева, і нема гарантії, що тебе не виселять з хати, за яку заплатив десятки тисяч?
Щодо пропонованої Вами дискусії, то чи є в ній потреба? Нам зовсім незрозуміло, чому Ви так самозакохано вважаєте свої передвиборні порожні обіцянки «світлим променем». Хоч усі бачать, що слова і наміри різко розходяться з ділами.
До речі, у Вашому «Відкритому листі» чимало місць є справді втручанням в особисте життя односельчан, більше того, Ви деяких посадових осіб називаєте за прізвиськами, навіть у діяльності священика знайшли гріхи (!). Тож не ображаючи честь і гідність цих людей, ми такі місця вилучили. Скоротили і відверто зневажливі та навіть цинічні судження про подружжя Гуренків. Але поскільки лист відкритий, ми готові надати повний його текст зацікавленим людям.
Хотів би ще заявити, що жодного стосунку до моєї статті сільський голова Джулинки не має. І Ваші розмірковування про те, що то був замовний матеріал, нічого, крім посмішки та здивування, не викликають.
Ваш лист подаємо скороченим ще й через те, що не можемо надати для публікації цілих півтори газетних сторінки при тому, що у нас завжди відчувається дефіцит газетної площі. Залишили суть, а всякі голослівні розмірковування та образливі вислови на адресу інших людей видалили.
Але візьмемо до уваги і деякі Ваші слушні зауваження.
Публікуючи відкритий лист і відповідь на нього, ми поки що припиняємо публічне висвітлення теми. Але не залишаємо її поза увагою. Не бачимо ще ні «клякси», ні крапки. Сподіваємося, що все вирішиться по справедливості, совісті і закону. І добро та правда дійсно переможуть.
Не можна закони використовувати проти людей. Говорячи про конституційні гарантії для себе, не треба забувати, що такі ж гарантії повинні мати й люди, які живуть поруч, що вони мають рівні з іншими права. При цьому обов’язково керуватися не тільки законами, а й вимогами елементарних моральних правил.
І ще одна засторога для читачів.
Навіть якщо ви маєте справу з дуже надійними і перевіреними людьми, при укладанні різних договорів та угод керуйтеся вимогами закону.
Не надійтеся на їхню совість і порядність, на, здавалося б, «залізні» усні домовленості.
Бо знайдуться люди, які можуть повернути ваші упущення, ігнорування чи незнання законів проти вас.
Іншими словами, не наступайте на «гусячі граблі».
Федір ШЕВЧУК.
вранці -2…-4° 
