– Можна чи ні ловити рибу населенню із запровадженням оренди на водні об’єкти?
Це головний біль сільських голів. І справа в тому, що внесено зміни до ст. 51 Водного кодексу України «Користування водними об’єктами на умовах оренди», які надаються орендарям на земельних торгах. По суті, це аукціон, на якому надання об’єкта водокористування здійснюється із земельною ділянкою під ним, але за наявності водного паспорта на цей об’єкт.
Важливим є те, що водні об’єкти надаються у користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування ними, крім випадків, визначених законом. Причиною непорозумінь часто є те, що саме про ці випадки чомусь ніхто не хоче читати. Натомість усіх абсолютно влаштовує оте «без обмеження права водокористування». Орендарі ж водного об’єкта повинні передбачити все – місця для забезпечення права громади купатися, плавати на човнах, займатися любительською чи спортивною риболовлею. При визначенні таких місць враховується, де раніше були місця масового відпочинку. У межах населених пунктів взагалі забороняється обмеження будьяких видів загального водокористування, але знову ж таки, крім випадків, передбачених законом. На жаль, після «але...» знову чомусь чимало хто не дочитує до кінця. Заборона ж загального водокористування на цих об’єктах, наданих у користування на умовах оренди та їх нецільового використання, є підставою для розірвання договору оренди. Прочитавши це, дехто і починає «штурмувати» сільського голову, що орендар нібито порушує умови загального водокористування, тому «давайте розірвемо з ним договір оренди».
Але справа в тому, що ці умови використання водних об’єктів, сума та строк орендної плати визначаються й у самому договорі оренди. Виходить, відповідно до ст. 47 Водного кодексу України місцеві ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, які обмежують правила загального водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надає водний об’єкт в оренду. А водокористувач, який взяв його в оренду, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також заборону або обмеження загального водокористування на водному об’єкті. Якщо водокористувачем або відповідною сільською радою не встановлено таких змін, загальне водокористування визнається дозволеним без обмеження.
Тож, щоб уникнути непорозумінь, орендар і сільська рада мають право, відповідно до ст. 51, змінювати загальне водокористування, тобто забороняти його або обмежувати.
Обмеження може бути через те, що риба – це власність орендаря, а оренда об’єкта водокористування є фактично його бізнесом. Тож якщо сільська рада хоче мати кошти на потреби громади, віддає цей об’єкт в оренду. Але це ще не означає, що всі можуть ловити рибу у ставку. У кожному з випадків орендар і сільська рада змушені діяти залежно від ситуації. Якщо хтось вирощує зарибок, про риболовлю там не може бути і мови; якщо товарну рибу, то ловити можна лише з дозволу орендаря у визначених ним місцях і відповідно з правилами любительської і спортивної риболовлі не більше трьох кілограмів улову в день. Причому, карася чи інших риб природного розмноження.
Щодо орендаря, то він повинен мати акт зариблення.
Тож, щоб уникнути непорозумінь з рибною ловлею, сільським головам, у яких по декілька об’єктів водокористування, один із них краще залишати для загального водокористування. А щодо орендарів, то вони у такому випадку можуть допомогти зарибком, кормами. Їм це буде більш вигідно, ніж дозволяти ловити рибу у своїх ставках.
А ще рано чи пізно ми дійдемо до того, як організовують рибну ловлю на заході – впіймав і, відчувши від цього задоволення, знову відпустив у річку. В Україні вже практикують і таке: заплати за право ловлі і лови скільки хочеш. Але улов обов’язково треба зважити, і рибалка повинен заплатити за рибу за ціною трохи нижчою, ніж на ринку.
Отже, ловити рибу можна тільки з дозволу орендаря й у визначеному ним місці, щоб він міг контролювати цей процес, робити зауваження. А щоб не виникало непорозумінь, населення повинно знати, де саме прочитати в селі про зміни на тому чи іншому ставку.
Зовсім заборонити ловлю риби не можна, бо право на це, як і на відпочинок біля води, прописані у законах. Але необхідно керуватися при цьому і ст. 47 Водного кодексу України.
Щодо колодязів, у яких зникає вода, то потрібно ще промоніторити, чи пов’язано це із спуском води у ставах.
Останнім часом рівень її знижується навіть у тих, де ставків поблизу немає. Але, згідно з правилами, випуск води із ставу має тривати не більше 25-30 днів. Якщо це порушується (а контролюють процес сільські ради), то потрібно інформувати про це обласну екологічну інспекцію.
вранці -2…-4° 
