Чи завжди винні енергетики?

– Василю Трохимовичу, всім зрозуміло, що застарілі лінії електропостачання давно потребують капітального ремонту, а то і повної заміни. Чи не надто повільними темпами це робиться, якщо здійснено це поки що тільки у Серединці, Усті, Луговій і частково у Бирлівці?

– Реконструкція ліній електропостачання є основною нашою проблемою, вирішити яку можливо тільки при наявності коштів. При формуванні бюджетів ПАТ «Вінницяобленерго» ми подаємо свої пропозиції, і від того є віддача. Якщо у такий бюджет на цей рік було включено тільки 7 наших об'єктів, то на наступний їх заплановано 34. Але це пояснюється ще і тим, що з 1 січня ПАТ «Вінницяобленерго» переходить на застосування системи стимулюючого регулювання.

Нововведення повинно стимулювати суб'єкти природних монополій до підвищення якості товарів (послуг) і ефективності сфери діяльності із скороченням непродуктивних витрат. Вигода споживачам електроенергії від цього у підвищенні якості і надійності електропостачання, зниженні темпів зростання тарифів на електричну енергію.

Щоб виконати цьогорічну програму капітальних ремонтів ліній електропостачання, належить зробити це ще у райцентрі по вулицях Набережній, Трудовій, провулку Пролетарському і підстанції біля магазину «ГусиЛебеді», де повністю буде замінено все на нове. Роботи розпочнуться у жовтні і виконати їх планується за лічені дні. Такий ремонт проводився і на лінії 10 кіловольт у Шляховій, на фініші роботи на лінії 0,4 кіловольта у Бершаді. Чимало робилося і на замовлення споживачів. У масштабах району, звичайно, цього замало, але головним є те, що такі роботи все-таки ведуться. Споживачі електроенергії повинні розуміти, що навіть при зразковому фінансуванні одномоментно все капітально відремонтувати неможливо, для цього потрібний час.

– Роками ведеться мова про відкритий доступ до трансформаторних підстанцій, що недопустимо. Як вирішується ця проблема?

– Вона на особливому контролі, але замки зривають, хоч самовільно втручатися у їхню роботу ніхто не має права. І не наша у тому вина. Щоправда, надзвичайно болючою проблемою тепер є те, що у багатьох селах навіть електромонтера, до якого можна було б звернутися, нема. Колись населення виручали ті, які працювали у колгоспах. Навіть, якщо у селі є електромонтер, то він не має права доступу до трансформаторної підстанції.

Виділення коштів на утримання такого спеціаліста на законних підставах давно вже повинно стати справою сільських рад. У зовнішні ж електромережі маємо право втручатися тільки ми.

– Іноді можна чути нарікання на роботу ваших аварійних бригад. Наскільки вони справедливі і до кого звернутися якійсь бабусі у віддаленому селі, якщо у неї щось трапилося з електропостачанням?

– Аварійні бригади, які працюють цілодобово, без вихідних, у нас є. Ні для кого не є таємницею і номери двох телефонів, за якими слід телефонувати на випадок надзвичайних ситуацій. Нарікання, що зателефонувати на номер 2-45-87 буває не так просто, пояснюється тим, що у випадках аварій на нього телефонують усі і тим самим самі собі створюють проблему із зв'язком. Щодо мобільного зв'язку, то використовуємо його тільки для оперативних переговорів.

Ще варто знати: кожна розмова з диспетчером ЕМ записується, і записи серйозно контролюються. Некоректні висловлювання – як з боку населення, так і диспетчера – поза увагою не залишають - ся. Дзвінки приймаються цілодобово і без вихідних.

А ще споживачі електро - енергії мають знати, що за внутрішні електролінії ми не відповідаємо, і вирішення цієї проблеми поки що відкрите. Зважаючи на це, наші електромонтери під час виїздів, якщо є на те час, попутньо змушені вирішувати і їх проблеми. Спеціально ж виїжджати, щоб замінити у когось вимикач чи розетку, ми не в змозі – це задорого. Через це і виникають іноді нарікання на нашу роботу.

– З настанням холодів щороку порушується проблема переведення на електроопалення багатоповерхівок, які опалювалися від спиртзаводу. У чому складність з її вирішенням?

– Чимало-хто вимушено перейшов у них на таке опалення вже давно, причому на законних підставах. Але більшість змушена була робити це самовільно. По закону ми повинні були обмежити величину споживання електро - енергії у цих будинках, встановивши автомати, які б припиняли її подачу при переванта - женні мереж. Але ніхто не захотів брати на себе такий гріх, щоб люди мерзли. Тому виникла ще одна проблема – перевантаження мережі призвело до загоряння кабелів тощо. Все, що залежало від нас, ми зробили, а от потужнішого трансформатора поставити не можемо, про що повідомили й органи місцевого самоврядування, і область.

А щодо електроопалення взагалі, то ажіотаж на це із збільшенням тарифів за спожиту електроенергію та із впровадженням лімітів на неї спав. До того ж масово електроопалення не практикується ніде в світі. Для чого нафту чи газ переробляти на електричний струм, щоб потім знову переробити його на тепло? До того ж, електро - енергія не може бути дешевою. Та ще й резерви потужностей у районі вже вичерпано, тому не маємо права видавати дозволи на збільшення цих потужностей при монтажах електроопалення.

А щоб вирішити проблему, коштами від реалізації електроенергії вже не обійтися: для цього необхідні серйозні державні програми та інвестиції.

– Не секрет, що населення чимало нарікає на роботу контролерів ЕМ, невідповідність зроблених ними записів у квитанціях на розрахунки за електроенергію. Люди взагалі не розуміють, для чого ці контролери. Чи є перспектива повернення до розрахункових книжок, як це було колись?

– Ми живемо у комп’ютеризованому світі, і для ефективнішої роботи ЕМ компанією створено білінгову систему обліку спожитої електроенергії. Це означає, що робиться все автоматизовано, завдяки чому завжди можна здійснити аналіз її споживання у реальному часі. До того ж, із введенням лімітування споживачі взим - ку, коли її використовується багато, можуть хитрувати, сплачуючи тільки за ту її кількість, яка лімітується за нижчими тарифами. Зимову ж її витрату вище ліміту споживач міг би дописувати влітку, коли використовується її менше і сплачував би за неї знову ж таки за дешевшими тарифами.

Крім того, контролер перевіряє наявність пломб. Або ж буває: лічильник зупиниться, а споживач про це не заявляє, бо йому вигідно.

Щодо нарікань на роботу деяких контролерів, то ця проблема існує. І тільки тому, що через плинність кадрів ми змушені брати на роботу людей без спеціальної підготовки. Таких іноді доводиться навчати елементарному – роботі з людьми.

– Непорозуміння іноді виникають навколо проблеми тарифів за спожиту електроенергію. Чому?

– Це так, і тільки через те, що на сьогодні їх вже, якщо все врахувати, близько трьох десятків. Мотивація при цьому така: хто більше споживає електроенергії, той більше повинен за неї платити.

Певна несправедливість при цьому, звичайно, є. У нашому районі споживається її чимало через те, що у багатьох селах немає природного газу. Але питання тарифів за спожиту електроенергію вже не до нас, а до держави.

Певні соціальні зобов'язання перед окремими категоріями населення у неї є, а грошей, щоб їх виконати, нема, от і надають їх послугами у вигляді пільг. Звідсіля і плутанина. Буває, показники спожитої електроенергії у родичів чи сусідів однакові, а плата за неї різна. Спробуй довести, особливо людям похилого віку, чому це так.

– Чому настільки подорожчала плата за вводи на нові об’єкти. Іноді прибудова у якійсь із шкіл може бути дешевшою від трифазного вводу.

– З січня цього року введено в дію правила під'єднання електроустановок споживачів до електромереж. Визначена і методика плати за це – за кожний кіловат, який споживач хоче замовити, щоб її використовувати. При стандартному під'єднанні – це до 300 метрів до точки під’єднання, при однофазному вводі – плата у межах 900 гривень за кожну кіловат-годину, трифазному – 1500, а у Бершаді – ще дорожче. Щодо кількості кіловат, то визначається це згідно з проектно-кошторисною документацією, тобто потужність встановлює проектант.
В інших випадках відповідальність на споживачеві: збільшиться потужність – знову змушений буде робити документацію на новий ввід і платити за все.

А підвищено плату для того, щоб частину цих коштів використовувати на реконструкцію ліній електропередач. Ці кошти, як і кошти за спожиту електроенергію, навіть не йдуть на рахунки ЕМ, а одразу ж – ПАТ «Вінницяобленерго».

Розмову вів Павло КУШПЕЛА.

ЧИ ЗАВЖДИ ВИННІ ЕНЕРГЕТИКИ?

В.Т. Власюк пояснив і те, чому на окремих ділянках електропостачання низька напруга. Якби енергетики наперед знали, скільки споживачів буде на тій чи іншій вулиці, та скільки вони її використають, під них і будували б лінії електропостачання. На ділі доводиться це робити ніби навздогін за ними, навіть на новобудовах. От і доводиться часто переробляти свою роботу.

Або хто не розуміє, якої шкоди завдає гілля дерев у електролініях? У нормативних документах сказано, що відстежувати, щоб нічого подібного не було, повинно населення.  Насправді ж, щоб забезпечити безперебійне електропостачання, займатися цим змушені енергетики.

Та і взагалі споживачі мають знати, що на обслуговуванні у СО «Бершадські ЕМ» близько 1,5 тисячі кілометрів повітряних ліній електропередач 10 і 0,4 кВ, є кабельні лінії, півтисячі трансформаторних підстанцій. Район споживає у теплу пору року приблизно 8 мільйонів кВт/год. електроенергії щомісяця, а взимку – у два рази більше. А у колективі, якщо рахувати всіх, тільки 143 працівники, які намагаються з усім справитися. Тому якщо і виникають іноді якісь недоречності, споживач повинен розуміти і проблеми енергетиків, як вони розуміють їхні. Не завжди й у всьому їхня вина.