Строк позовної давності

Позовна давність не може бути зменшена від встановленої законом, але за письмовим договором між сторонами може бути збільшена.

Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність становить три роки (ст.257 ЦК) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог.

Вона може бути порівняно із загальною позовною давністю скороченою або подовженою.

Скорочена спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: – про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації у ЗМІ. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня друку цих відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст.362 ЦК); у зв’язку з недоліками проданого товару (ст.681 ЦК); про розірвання договору дарування (ст.728 ЦК); у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 ЦК); про оскарження дій виконавця заповіту (ст.1293 ЦК).

Подовжена спеціальна позовна давність, у свою чергу, може бути двох різновидів: 5 років і 10 років. Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у 10 років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

На певні види відносин строк позовної давності не застосовується. Безпосередньо про такі відносини зазначається у ст. 268 ЦК України.

Так, позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 4) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 5) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Важливе питання стосується початку перебігу строку позовної давності. Так, статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Більш детально про подробиці строку позовної давності можна дізнатися у районному суді. Тут вам дадуть відповіді на всі запитання з приводу порушеної теми.

Вікторія ПЕТРИК, помічник судді районного суду.