Талант світового рівня

Нелегким був його життєвий шлях, сповнений важких випробувань і виснажливої творчої праці.

М.Д. Леонтович народився 13 грудня 1877 року у селі Селевинці, це присілок села Монастирок Немирівського району Вінницької області.

Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію. У 1903-1904 роках відвідував лекції та консультації в петербурзькій придворній співочій капелі. Учителював у Вінниці та Тульчині.

Після 1917 року працював у державному апараті в Києві, був комісаром Першої української державної капели, викладав у Музично-драматичному інституті ім. М.В. Лисенка. В 1919 р. повернувся до Тульчина, де керував червоноармійською художньою самодіяльністю.

Микола Леонтович крізь своє недовге життя проніс палку любов до рідної пісні, до України. Постійно вивчаючи і майстерно обробляючи народні мелодії, він повертав народові його скарби образно збагаченими й оновленими.

Його рідкісний талант перетворював скромну народну пісню на коштовний діамант.

Більше двохсот таких музичних шедеврів залишив він нащадкам. Це всесвітньо відомий «Щедрик», мотиви якого звучать у багатьох американських фільмах – прості три ноти, які знають і повторюють у різних країнах. А ще ж в активі митця – «За городом качки пливуть», «Женчичокбренчичок», «Козака несуть», «Із-за гори кам’яної» та інші.

Творець хорової мініатюри, автор класичних обробок українських народних пісень (понад 150 пісень).

Велику увагу приділяв створенню хорових колективів.

Розучував з аматорами сцени й українські пісні та класику.

Важко переоцінити внесок М.Леонтовича у розвиток національної музичної культури. Його дорогоцінна спадщина благотворно вплинула на багатьох українських композиторів, зокрема Л.Ревуцького, Б.Лятошинського, П.Козицького та інших.

У своїх спогадах (вони опубліковані) наш земляк Іван Чорноволюк згадує, що свій останній концерт М.Д. Леонтович дав у Бершаді, звідки поїхав до батька в село Марківку Теплицького району, де в січні 1921 року трагічно обірвалося його життя від пострілу вбивці. Там, неподалік від місця його поховання, відкрито музей Миколи Леонтовича. Він функціонує як філія Вінницького обласного краєзнавчого музею. Вклонитись пам’яті генія хорової музики сюди приїздять прихильники його таланту не тільки з різних регіонів України, але й з-за кордону.

Нещодавно під час проведення заходів по декомунізації одну з вулиць Гайворона названо на честь Миколи Леонтовича. До речі, на ній проживають його нащадки – правнучка композитора Аліса Мефодіївна Шляховська та її родина. Як дорогу реліквію зберігають монети, які були випущені Національним банком України на честь М.Д. Леонтовича.

Приємно усвідомлювати, що в часи незалежної України високо цінується композиторський доробок і зберігаються традиції метра хорової музики, які належать до вершин світового мистецтва.

Підготував до друку Олексій ПАВЛИЧУК.