ШЛЯХОВА

Наприкінці 1919 року кіннотники Г. І. Котовського визволили Шляхову від денікінців, в селі відновилася Радянська влада. На цей час у Шляховій проживало 2757 чоловік. Селянам виділили понад 2 тис. десятин землі, що належала раніше поміщикові.

Влітку 1920 року почав діяти комнезам, який відіграв важливу роль у боротьбі з куркулями, зміцненні Радянської влади, організації бідноти та середняків на відбудову господарства. В січні 1921 року проходили перевибори сільських Рад та вибори делегатів на V Всеукраїнський з'їзд Рад. Виборчим правом тоді користувалися 1542 чоловіка, а 62 — куркулі та їх прихвосні — були позбавлені прав обирати до Рад. На волосний з'їзд Тернівської волості обрали 16 шляхівчан. Господарське та культурне будівництво в Шляховій здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі скаженіли й чинили опір Радянській владі. Вони тричі стріляли в першого шляхівського більшовика Івана Шамрайчука, двічі підпалювали його хату.

Шляхівчани мужньо долали величезні труднощі, робили все можливе, щоб відродити господарство, створити економічну базу для його дальшого розвитку. 1923 року село складалося з 706 дворів. Тут був паровий млин, вітряк. Почало діяти сільське споживче товариство. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. В селі відкрили початкову школу. Вчителі самовіддано працювали над подоланням культурної відсталості селян. Вони навчали дітей у школі, викладали на курсах ліквідації неписьменності, проводили значну культосвітню роботу в хаті-читальні.

В кінці відбудовного періоду велика увага приділялася розвитку колективних форм господарювання. 1926 року в Шляховій заснували товариство спільного обробітку землі. Перший колгосп організували 1929 року. Головою правління колгоспу ім. Політвідділу обрали С. Я. Запорожця. На початку 1930 року в Шляховій виникає ще два колгоспи. їх очолили П. В Кибал та робітник з Москви двадцятип'ятитисячник І. П. Чертов. Село стало повністю колективізованим. Артілі Шляхової обслуговувала Тернівська МТС.

Колгоспний лад забезпечив розквіт заможного й культурного життя Колективні господарства Шляхової зміцнювались, зростала їх економіка, все вагомішим ставав трудодень. Шляхівські колгоспи ще в середині 30-х років були найбагатшими не тільки в Джулинському районі, але й у навколишніх — Бершадському, Гайсинському, Чечельницькому. Артіль ім. Політвідділу першою на Вінниччині стала господарством-мільйонером.

Зростали соціалістична свідомість селян, почуття високого громадського обов'язку, їх політична активність.

На Другий Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників у 1935 році вони обрали делегатом О, П. Сторожука. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад депутатів трудящих в селі було створено дві виборчі дільниці. 90 агітаторів роз'яснювали виборцям Положення про вибори, розповідали про свого першого кандидата в депутати, одну з найкращих колгоспниць Катерину Кожушану. їй виборці і віддали свої голоси на виборах у грудні 1937 року, обравши до Верховної Ради СРСР.
Вже в передвоєнні роки Шляхова славилася високою культурою землеробства, колгоспники старанно впроваджували у виробництво досягнення радянської науки, все нове, прогресивне, здобуте передовиками. Ще 1932 року в колгоспі ім. Політвідділу обладнали першу в районі хату-лабораторію для проведення дослідів вирощування різних сільськогосподарських культур. А в 1939 році вона стала справжньою науково-дослідною станцією. Завдяки цим заходам урожаї зернових культур і цукрових буряків в Шляховій були найвищі.

Колгоспна Шляхова першою в довоєнні часи представляла Поділля на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Головний комітет затвердив учасниками виставки всі колгоспи Шляхової, а також окремих колгоспників: бригадирів Г. Ф. Дудника, К. Г. Нікитчука, П. М. Худолія, Ф. Ю. Сторожука, П. А. Гуцола; свинарів — Д. Ю. Ільницького, М. М. Кондратюка, К. Л. Кибала, Й. Т. Буку. Колгоспи Шляхової були відзначені грамотами за зразкове ведення господарства, понад 40 передовиків нагороджено золотими й срібними медалями та різними цінними подарунками. Бригадир І. І. Куценко першим одержав високу урядову нагороду — орден «Знак Пошани».

Напередодні Великої Вітчизняної війни діти трудівників села здобували знання у 3 школах. Був у селі піонерський клуб, хата-читальня, діяла кіноустановка. Шляхівчани відвідували дві бібліотеки, в яких налічувалося 1146 книг.

На перешкоді мирного життя став напад фашистської Німеччини на Радянську країну. 29 липня 1941 року гітлерівські війська окупували Шляхову. З початком Великої Вітчизняної війни в тодішньому Джулинському районі почали створюватися підпільні організації. Одна з них, що базувалася в селі Червоному, мала зв'язки з Шляховою. її учасники розповсюджували листівки, в яких розповідалось про події на фронті, був заклик братися до зброї, саботувати заходи окупантів. Восени 1942 року народні месники з загону Максима Корнійчука, що діяв у районі, підпалили в Шляховій сільську управу. Згоріли списки молоко-здавців і осіб, призначених до вивезення в Німеччину. В селі діяла також невелика місцева підпільна група. Учасники її допомагали партизанам харчами, медикаментами, розклеювали листівки.

12 березня 1944 року село стало назавжди вільним. За ратні подвиги понад 900 шляхівчан були нагороджені бойовими орденами і медалями. З війни не повернувся 251 житель Шляхової. За час окупації село зазнало збитків. Було зруйновано багато громадських будівель, шкільні приміщення, спалено сільський клуб, клуб піонерів, господарські будівлі. На примусові роботи окупанти вивезли 171 чоловіка, більшість з яких загинула. Руїни і згарища, вирубані сади, поля порослі бур'янами,— такою була колись квітуча Шляхова навесні 1944 року. Але тимчасова скрута не похитнула волю радянських людей. Шляхівчани взялися піднімати з руїн колгоспне господарство, зводити ферми. Вже 1948 року виростили добрий на той час урожай зернових і технічних культур.

Тоді ж уперше після війни було повністю виконано план державних закупок всіх сільськогосподарських продуктів. У 1949 році велику групу шляхівських колгоспників нагородили орденами й медалями. Рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 27 червня 1949 року шляхівські колгоспи були представлені кандидатами на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1950 року.

Поряд з відбудовою економіки в перші післявоєнні роки багато уваги приділялося створенню нормальних умов для навчання дітей. У Шляхівській неповній середній школі 1945 року навчалося 240 учнів.

1950 року три колгоспи Шляхової об'єдналися в одне велике господарство, яке стало найбільшим у районі. Укрупнена артіль мала 4110 га землі, в т. ч. 3812 орної2. Об'єднаний колгосп зміцнювався, зростала його економіка. Грошові прибутки на кінець 1950 року складали 3,5 млн. крб. Багатшими ставали врожаї. Пшениці збирали з кожного га по 29 цнт, цукрових буряків — по 320 центнерів.

Крім землеробства, артіль розвивала й допоміжні галузі господарства. Збудували великий ставок, цегельну майстерню, пилораму, що дало змогу розгорнути будівництво господарських приміщень, зокрема нового корівника, в якому запровадили автонапування. Колгосп повністю електрифікували. Високий урожай зернових культур і цукрових буряків та великий грошовий прибуток колгоспу сприяли піднесенню матеріального й культурного рівня шляхівчан. Кожний трудівник артілі в 1950 році одержав на трудодень 5 кг хліба і 4 крб. грішми. 278 колгоспників і колгоспниць Шляхівської артілі було нагороджено орденами і медалями. Серед нагороджених шляхівчан — цілі сім'ї: Небелюки, Коновки, Ільницькі.
Після укрупнення колгоспів Шляхової значно підвищилася роль партійної організації у боротьбі за дальший розквіт колгоспного виробництва. Вона зміцніла організаційно, зросла кількісно. Це забезпечило створення на головних ділянках колгоспного виробництва партійних і партійно-комсомольських груп.

У 1951 році було успішно виконано план розвитку громадського тваринництва. Широко розгорнулося будівництво виробничих приміщень у колгоспі, побудували цегельний завод. Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС Шляхівський колгосп досяг нових успіхів у розвитку свого багатогалузевого господарства. За 1953—1958 рр. середній урожай зернових становив 30,2 цнт з га, врожай цукрових буряків — 398,7 цнт з га. Значних успіхів було досягнуто і в тваринництві.