| На жіночих плечах | | - 0
- 5 Березня 2010, 00:25
Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО. Коли знову повернулася сюди, особливих зусиль для того, щоб увійти в курс справ, не довелося докладати – адже ж своє село, рідні люди. Разом з тим, усвідомлювала, яка відповідальна ноша лягла на її плечі. Знала добре, що основа успіху – кадри. Зізналася: – Коли почала формувати активну трудову команду, спочатку й сама не придала уваги тому, що більшість головних спеціалістів, керівників виробничих підрозділів склали жінки. Ніяких перегинів не було, кожна кандидатура обговорювалася дуже прискіпливо. І мені нині не соромно за них. Людмила Тарасівна з гордістю називає заступника директора товариства Ніну Беззубенко, головного економіста Надію Січкар, головного бухгалтера Любов Наскромнюк, головного зоотехніка Ніну Кононенко, інженера з техніки безпеки Наталію Настенко, заступника головного бухгалтера Тетяну Романченко, завскладом Галину Глушко… З цього переліку складається враження, що в товаристві одні жінки. Та це не так. Вони становлять менше половини від загальної кількості працюючих. Але найважча ноша господарства лежить саме на жіночих плечах. Які б статистичні дані не наводилися, а Людмила Тарасівна у підборі кадрів не прораховувалася. У цьому переконуєшся, коли з висоти нинішнього часу оглядаєш період господарської діяльності директора. Нині у ТОВ «Осіївське» збирають з кожного гектара не менш як по 80 цнт кукурудзи в зерні, по 50 цнт – пшениці. Тут серйозно займаються тваринництвом. Щорічна виручка від реалізації сільгосппродукції складає мільйони гривень, що дає можливість закуповувати нову техніку, вести виробництво на науковій основі. Товариство, якому надано статус насіннєвого, разом із вченими займається вирощуванням та виведенням прогресивних сортів насіння сої. Використовується консервант, розроблений науковцями, із збереженням вологого зерна кукурудзи. Господарство заготовляє такого корму за сезон у межах 800 тонн. Це практичне втілення теми кандидатської дисертації Людмили Тарасівни – «Консервування зерна кукурудзи і використання його у годівлі худоби». Зміцнення кормової бази – це перспективи нарощування поголів’я тварин. Завершено монтаж доїльного залу з німецьким обладнанням, що дасть відчутну прибавку у надоях молока, поліпшить його якість. … Є в цьому господарстві те, що не завжди буває в інших, – жіноча солідарність. Пригадуємо буденний на перший погляд факт. Жнивної пори приїхали ми в Осіївку. Зайшли в робочий кабінет Людмили Тарасівни. Вирішили зробити знімок жінок – керівників та спеціалістів. Здивувала миттєва реакція голови, яка попросила всіх за кілька хвилин привести себе в порядок: – Не забудьте про очі та губи, адже вони – дзеркало жінки… А потім сама до себе: – Та й мені варто трішечки причепуритися. Бо що то за керівник, коли всі будуть при параді, а я – ні? Так осіївські жінки – керівники та спеціалісти – на кілька хвилин потрапили в обійми пшеничного поля (на знімку). А в центрі стояла вона – як завжди, доброзичлива, урівноважена, замріяно-усміхнена, Людмила Тарасівна Глушко. Директор ТОВ «Осіївське» ніколи не була байдужою до соціальних проблем населених пунктів, постійно займається благодійництвом. Зішлемося хоча б на такий приклад. У 60-70 роках минулого століття у бригадному селі Малій Киріївці було зруйновано церкву. З плином часу люди вирішили спорудити нову. І недавно відбулося освячення храму Різдва Пресвятої Богородиці. На велелюдному святі було вшановано тих, хто вніс найбільший вклад у будівництво і коштами, і особистою працею. Серед них – Л.Т. Глушко, яку від імені Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Володимира відзначено медаллю Святого рівноапостольного великого князя Володимира, вручено архієрейську грамоту. Взагалі, за усі фізичні, розумові, душевні потуги в кінцевому рахунку Людмила Тарасівна має високу оцінку з боку держави і трудівників. Якби можна перерахувати усі нагороди, титули кришталевого гатунку, щирі «спасибі за добро» на її адресу, то перелік був би досить довгим. Вона визнавалася лідером агропромислового комплексу України, відзначена багатьма нагородами. Особливим для неї є орден святої Анни, що уособлює одвічну жіночу доброту, ніжність, любов до всього земного і прекрасного. …Життя триває. У Людмили Тарасівни воно активне, насичене і неспокійне, бо ж, крім усього, є ще й депутатом ра - йонної ради (уже п’яте скликання!). Та при всіх навантаженнях вона завжди залишається сама собою. …Прийдешні дні несуть нові турботи. Усі вони важливі. Але на першому плані у керівника – щоб ТОВ «Осіївське» міцно укріпилося на землі українській. Лише озимих посіяно в господарстві 1200 гектарів. Потрібно подбати про придбання нової техніки, тваринництво, не упустити з поля зору соціальні питання. В кінцевому підсумку усе це – турбота про людей, серед яких і для яких живе та працює Людмила Тарасівна Глушко. Анатолій ФАРТУШНЯК. ← → Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Маньківка Софронюк Хома Захарович (1919) 1919 р., українець, селянин. Мобілізований в 1941 р. Рядовий. Загинув 00.03.44. | З історії Бершаді Квітне старовинна Бершадь, за роки Радянської влади вона перетворилася на соціалістичне місто. В грудні 1966 року, враховуючи питому вагу в розвитку економіки й культури, збільшення кількості населення, Президія Верховної Ради УРСР ухвалила перевести Бершадь з селища міського типу в місто районного підпорядкування. На вулицях, що після вигнання окупантів являли згарища та самі руїни, споруджено... Читати далі » Головні новини Бершадщини | | | Користувачі OnLine: |