Ми маємо гімн Михайлівки, його виконують на святах, обрядах, весіллях і просто в домівках
Про всіх михайлівчан розпитували. Сумував Р.А. Скалецький, якщо хтось відходив у вічність.
Він дуже любив односельчан, село. Саме в 20-х роках минулого століття молодий Скалецький став палким і принциповим шанувальником всього українського (людей, звичаїв, традицій, мови, культури). Саме тут, у нас в Михайлівці, він зібрав і обробив майже 300 народних пісень.
Крім того, ним створено унікальну за формою і змістом академічну працю «Українське весілля». В цій книзі біля 400 сторінок. Центральне місце в ній відведено весіллю в селі Михайлівці.
У березні 1944 року, після звільнення Михайлівки від фашистських загарбників, Родіона Андрійовича, який за станом здоров’я не міг виконувати військові обов’язки, райвно призначає вчителем, а потім директором нашої неповної середньої школи.
Доля розпорядилась так, що Р.А. Скалецький більше не жив і не працював в Михайлівці. Але де б він не був, його завжди вабило до себе рідне село. І він поспішав, бо боявся спізнитись на поклін тій землі, тим стежкам, які дали йому силу, натхнення, дорогу у велике життя.
Композитор дуже любив рідне село. І саме завдяки його любові у співавторстві з нашим земляком, своїм другом Іваном Афанасійовичем Палагнієм було написано «Пісню про рідне село». Чудова, спокійна, задумлива мелодія душевно відтворює настрій, любов ліричного героя.
У повазі схиляю
Я до тебе чоло.
Ти моє, Михайлівко,
Рідне село.
Ми маємо гімн Михайлівки, його виконують на святах, обрядах, весіллях і просто в домівках.
Пісня – крила, пісня – клич бойовий, пісня – душа народу.
Саме через пісню Родіон Андрійович передав нам любов до мистецтва, до рідного краю.
Учні пишуть твори «Моє пісенне село Михайлівка», цим самим примножують пам’ять про композитора, про народне мистецтво.
У 80-х роках за клопотанням Р.А. Скалецького була відкрита музична школа при Михайлівській середній школі, яка діяла 5 років.
Він часто приїжджав у село, жив його турботами, горем і радістю. І вже будучи на схилі літ, приїхав у село, об’їхав всі дороги і стежки, якими ходив у дитинстві, поспілкувався з рідними, близькими односельцями. Ожив, помолодів в гордості і радості за михайлівчан. Виїхавши за село, на межі Михайлівки з Романівкою (нині автобусна зупинка), попросив водія зупинити автомобіль, вийшов, став на коліна, тричі поцілував землю і заплакав… Більше ніколи не зміг повернутися у наше село.
В знак пам’яті, шани і любові до нього педагоги разом з колишнім директором В.Ф. Зарічанським, створили при школі музей Р.А. Скалецького в 1989 році в честь 90-річчя з дня народження. В ньому майже 900 експонатів: рукописи, друковані твори, фотографії, листи, нагороди, спогади друзів, рідних, дітей, особисті речі, рояль.
Першими відвідувачами були дочка Наталя Родіонівна та зять Іван Денисович Танасієнки. Всі, хто відвідує наш шкільний музей, душею і серцем доторкаються до цікавого і багатого життя педагога, композитора, громадського діяча, земляка Р.А. Скалецького.
Тож нехай лунають його пісні у нашому Подільському краї та Україні.
Ганна ШИКЕР, директор Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
вранці -2…-4° 
