Бог дає вік – от і є рокам лік

Теперішні стреси нічого не варті у порівнянні з тими, які пережила за свій вік господиня. Згадала, як за те, що її батько не дуже хотів іти в колгосп, їх виселили, а в хаті прорубали ще одні двері і організували клуб. Коні з возом і плуг забрали в колгосп, і нікому навіть діла не було до того, що четверо діток залишилися без даху над головою.
Хоч навчалася тільки у першому класі, бо далі не пустили, потрібно було поратися по господарству щоб вижити, та читати і рахувати навчилася. А вийшовши дев’ятнадцятирічною заміж, пішла навіть на «підвищення« – почала працювати в ланці. Та не повернувся її чоловік з тієї проклятої війни.
Нині бабуся живе біля наймолодшого сина Миколи. І пенсію має, і паливо, хліб і до хліба, а все ж дає про себе знати отой прапрадідівський вогник, тяга мати власну землю. «Оце «взяла» – якось піднесено ділилася вона своїми думками, – п’ять соток городу, щоб і картопельку мати свою, і цибульку, і навіть баштан. Сама її і обробляла».
Кажуть, взяв якось у неї з рук син сапу, щоб нагострити.
Все ж легше буде на руки старенькій. Але відібрала, як відрубала, та ще й зауваження зробила, що тільки вона те вміє, бо ввесь вік гострила її в ланці. А те, що Микола слюсарював чверть віку, навіть не бралося до уваги.
Як була молодшою, згадує, ходила до церкви, а тепер вже не може. На запитання, чому теперішнє покоління часто не доживає до такого віку, Онися Сидорівна і її гості відповіли мало не в один голос, ніби змовившись: найперше, горілочку треба прибрати, тільки тоді буде все гаразд. Сама ж спиртне як і куштувала, то хіба що у гостях, та на свята, але небагато. Харчувалася все життя тим, що мала, але завжди в міру. Щоправда, тривалий час у її раціоні переважали борщ і мамалига.
Он скільки нарікань тепер у багатьох на нинішнє життя, а у неї лише єдина скарга – сили вже немає. А як ще могла, утримувала в обійсті і корівчину, і іншу живність. Хоч і нелегко доводилося, все ж для сім‘ї була підтримка.
А ще, на її думку, тримав у важкі часи на світі таких, як вона, колективізм. Ідуть, бувало з поля, хоч і понароблялися, а з піснею. Тепер же і на весіллях перестали співати.
Незважаючи на поважний вік, вона і на сьогодні не може всидіти без діла. «Піду-но та гляну, що там робиться на городі» – часто каже.
Син, приєднавшись до розмови, розповів, що у його матері ще власні зуби і що за все своє життя вона хоч і хворіла, жодного разу не була в лікарні і не проковтнула жодної призначеної лікарями пігулки, лікуючись народними методами.
Тема дискусії з племінницями господині була одна – як можна знущатися над народом? Коли отримувала, наприклад, одна з пенсіонерок колись 75 карбованців пенсії, то за них можна було тоді купити 25 балонів газу. Тепер же пенсія хоч і 700 гривень, газу виходить за неї тільки чотири балони. А в тому, що все так подорожчало, бабусі звинувачують олігархів. Щоб навести в країні порядок, на їх думку, найперше треба покласти край спекуляції. А то, мовляв, коштувала олія колись 78 копійок, а тепер? Та і за кілограм сала треба віддати до 30 гривень.
– А чим, найперше, треба допомогти вам, – запитав, – чого найбільше не вистачає?
– Хіба що здоров’я, – відповіли. А ще просили підсобити хоча б якимсь мішком цементу, чи штахетами, за їх же кошти, щоб хату та тин можна було підремонтувати. А то самим вже його доставити з Бершаді чи Гайворона їм не по силі.
А ще Онисія Сидорівна переконана, що то Бог назначив їй такий вік. Насправді ж, дбає про це і вона сама. Розповідають, наприклад, що намагається ніколи не сердитися.
Як і образить хтось, тихенько заплаче і намагається пошвидше про це забути. А ще кажуть похилого віку люди, що завжди виживали у найскладніших ситуаціях тільки ті, хто не вичікував, а постійно трудився, був у русі.
Те, що села нині старіють, чуємо щодня. Сільський голова В.М. Соколюк з тривогою розповідав, що співвідношення між народжуваністю і смертністю 1:3 – це ще нормально. Цього року в Осіївці воно поки що 1:2, але тут має місце інша проблема – вмирають зовсім молоді люди.
На 2188 жителів цієї територіальної громади 680 – пенсіонери. І ніде правди діти, через нинішні проблеми з робочими місцями, ціновою політикою чимало сімей виживають тільки за рахунок пенсій, які отримують батьки, дідусі та бабусі. В Осіївці навіть жартують, що в сім‘ї на сьогодні економічно вигідніше мати двох пенсіонерів, ніж годувати декілька поросят.
Неабияк поважають у цій територіальній громаді медпрацівників. Адже протяжність від крайньої хати у Малій Киріївці до крайньої в Осіївці 14 кілометрів. Спробуй виходити чи об‘їздити на велосипеді. А ще ж є селище Партизанське.
Не всі проблеми в громаді вдається вирішити сільській владі. Але головне, що тут володіють ситуацією і прагнуть допомогти.
Гарні відгуки у даній громаді і про роботу сестер милосердя, які працюють з контингентом похилого віку.
Хочеться зазначити, що стареньким людям не стільки важливо чимсь допомогти, як розрадити психологічно, поспілкуватися. От і зустрічають скрізь сільського голову, як от у нашому випадку Онисія Сидорівна, як бажаного гостя.
На завершення зустрічі усі ми обіцяли О.С. Іжак зустрітися з нею ще й на її столітній ювілей.
Павло КУШПЕЛА.