Криза не в економіці, а в наших душах

А отих затратних місць вистачає. Наприклад, закупляючи племінний матеріал ізза кордону, працюють з валютою. Щоб хоч якось здешевити виробництво, бо он як коливається останнім часом курс долара, встигли відсотків на п’ятдесят переорієнтуватися на внутрішній ринок. Це дало можливість підготуватися до першого удару кризової хвилі. В результаті за перше півріччя цього року, не отримавши дотацій від держави (торік виплачувалося по 65 копійок за кожний кілограм живої ваги бройлера), не отримавши також компенсації за користування відсотками по кредитах, а натомість, відчувши подорожчання електроенергії на 35 відсотків, пального, мінеральних добрив, запасних частин – по деяких позиціях у півтора-два рази, все-таки отримали суттєвий фінансовий результат і навіть придбали за 3,5 мільйона гривень вже другий американський зернозбиральний комбайн. У двох пташниках експлуатується нове обладнання, повністю підготувалися до осінніх польових робіт. Тож саме передбачення і компетентні прогнози дали можливість пом’якшити першу хвилю удару фінансово-економічної кризи.
Зважаючи, що друга хвиля прогнозується ще болючішою і тривалішою, вже відтепер налаштовують на це колектив, щоб господарювати ще економніше. Тому всі тут, гартовані долею за 29-річну історію підприємства, живуть надією і впевненістю, що переживуть і цей період.
У першому півріччі, наприклад, колектив виробив, як і в минулому році, біля семи тисяч тонн м’яса бройлерів, намолотили біля семи тисяч тонн зерна. Таким чином, фінансово-економічні показники виявилися навіть кращими від минулорічних. Продуктивність бройлерів, їх збереженість залишаються на тому ж, що й торік, рівні. Немаловажно, що за цей період не скоротили жодного робочого місця. Середньомісячна заробітна плата працюючих сягнула далеко за дві тисячі гривень.
Але працювати, кажуть на підприємстві, стає все ж таки складно. Адже кон’юнктура ринку не прогнозована. Наприклад, за останній час вартість кілограма м’яса бройлера знизилася на 4 гривні.
Як можна було щось планувати в таких умовах? Де таке бачено, щоб дотації не виплачувалися, а ціна курятини за кілограм знизилася аж на 4 гривні. У колективі вважають, що це результат непродуманої господарської політики в державі, це неувага і неповага до власного виробника. А ще тут висловлюються, що ті проблеми, які маємо, не тільки через кризу.
Криза, швидше всього, не в економіці, а в наших душах.
Якби держава по-іншому дбала про власного виробника, кризи у нас не було б.
Чому, наприклад, немає її в Китаї?
Особисто І.І. Андрушко переконаний, що як тільки людина професійно чимось займається – від домашнього господарства до найвищого посадовця, результати будуть обов’язково.
Тому на птахокомбінаті рахують, що як і виникають у нас якісь проблеми, то народжені вони насамперед нами в країні. Тільки власні зусилля і праця, як і досвід, помножені на совість кожного працюючого, дадуть позитив та ще й заряд енергії, віру в перемогу надалі. На птахокомбінаті, якщо навіть у якийсь з моментів не вдасться домогтися прибутків, працюючі заробітну плату все одно отримують, робочі місця зберігаються. Особисто Іван Іванович вважає, що саме оптимізм, помножений на професіоналізм, на супервідповідальність перед Богом і людьми, сім’єю, друзями, громадою, є запорукою успіху. Тому й роблять тут все можливе, щоб бути корисними суспільству, людям, рідній Бершадщині. Можна назвати чимало прізвищ людей з цього колективу, які всі три десятиліття пліч-о-пліч ідуть разом зі своїм керівником, показуючи приклад у праці.
Це головний інженер А.І. Козійчук, технолог забійного цеху Г.Ф. Гук, завідуючий гаражем В.Д. Закерняк, завідуючі цехами М.Г. Демчук, М.І. Андрейцева, Н.В. Химчук, Н.М. Каритник. Результативно спрацювали і агроном-організатор С.В. Гук, і агрономічна служба взагалі, колектив тракторної бригади, очолюваний В.І. Цимбалом.
А розмовляючи про 18-річ - чя незалежності нашої держави, Іван Іванович прирівняв цей вік до віку людини – такий якраз вважається критичним, коли вона хоче бачити себе вже дорослою і забезпеченою, а насправді цього ще немає. Приблизно так і в державі. Те, що ми ще не так живемо, як хотіли б, – правда, але, щоб краще жити, потрібно кожному працювати так, як за кордоном.
– Вісімнадцятий раз вже святкуватимемо чергову річницю незалежності –, каже Іван Іванович, – а все нарікаємо, що щось десь не так у нас. Так от, нарікаємо, насамперед, самі на себе, на власні звички.
Скориставшись нагодою, він побажав колективу, який очолює, всім жителям ра йону більше свят у кожній душі, сім’ях, на виробництві і в житті. А свято може бути тільки тоді, коли сам прагнеш його організувати. А ще побажав віри в те, про що кожна людина мріє, не зраджувати самому собі, адже кожний з нас є продуктом Божого творіння.
Павло ЗАХАРЧУК.