– Люди у Голдашівці хороші, – каже Тетяна Василівна, – хоч і вважають, що не заслужено обділені долею – село на одній із віддалених окраїн району. Але в тому є і свої плюси. Чимало негативного, що з'являється з розвитком цивілізації, у такі доходить, як правило, пізніше, як у наближені до міст села. Жителі тут впевнені, що якби поблизу села була залізниця, або хоча б якась із доріг республіканського значення, зовсім по-іншому вирувало б тут життя.
Хоч Тетяна Василівна ні разу на те не скаржилася, однією з найголовніших складностей очолюваної нею територіальної громади є те, що тільки одне із трьох фермерських господарств на її території – "Каріна", зареєстроване у Голдашівці. Два інших – у Михайлівці і Кидрасівці. А це означає, що збагачують бюджети сусідніх сіл. Тож тільки позаздрити можна її колегам, де великі базові господарства, а з ними – і бюджети.
Але, виявляється, що і в таких умовах, як у Голдашівці, можна чимало зробити, якщо до того лежить душа.
Сільська рада є тут справжнім центром. Адже немає, як в інших селах, єдиного сільгосппідприємства, до якого працюючі чи пенсіонери йшли б на випадок різних негараздів. От і йдуть у сільську раду за порадою і допомогою.
Щоправда, каже голова, виручають у таких випадках фермери. Хоч і їй постійно доводиться підкладати плечі теж.
Доріг, наприклад, дісталося Т.В. Волошиній у спадщину тільки половину з твердим покриттям. Тож, як тільки її обрали, взялася їх висипати чим доведеться. І зроблено вже, при сприянні районної влади, чимало.
У Голдашівці в свій час виникали чвари між різними релігійними конфесіями. З обранням її головою села їх не стало. Бо підтримує зв'язки як посадова особа і з однією, і з іншою в однаковій мірі.
Створено в селі і кооператив, який займається переробкою продукції, є ще чимало цікавого. Про дещо з цього і піде мова.
З ІСТОРІЇ
Існує декілька версій назви цього села. Одна з них, що походить ще з пори гайдамацького руху на правобережжі. У шістдесятих роках ХVІІІ століття козак Говдаш входив до загону Гната Голого, який громив польські маєтки, аж поки після поразки цього руху разом із десятками інших козаків не осів на півдорозі між Бершаддю та Балтою.
Розташована за 20 кілометрів від Бершаді, Голдашівка належала панам Любомирським та Сабатинам, від яких дісталась Обочинським і які продали землі Олійнику, Берляну і Немировському.
Оте своєрідне триєдинство знову виявилося у наші дні. Адже в селі замість збанкрутілого ТОВ "Валерія" тепер теж діють три фермерських господарства: СФГ "Фермерпродуктсервіс", засновником якого є А.Т. Головня, "Каріна" – засновник О.У. Слота і "Агроера ВІТТО" – П.М. Третяк.
В селі 485 дворів, 883 жителі. З них працездатного віку 293, тут проживає 397 пенсіонерів. Торік народилося п'ятеро дітей, померло – 27 осіб. Було зареєстровано 5 шлюбів. У цьому році вже померло 23, зареєстровано два шлюби, народилося п'ятеро дітей.
У дев'яти класах школи навчається 78 учнів.
Село, звичайно, "затухає", як тут висловлюються. Є вже 80 порожніх хат, і ця тенденція продовжується. На заробітки почали від'їжджати одразу ж, як не стало базового господарства.
Люди тут підприємливі, як і скрізь. Але підприємництво не дуже розвивається, тому причина – віддаленість від траси.
ЯК ЗАХИСТИЛИ МАЙНО
Після того, як ТОВ "Валерія" збанкрутіло, і в селі почався, як тепер модно висловлюватися – дерибан, жителі звернулися до сільської ради – єдиного органу влади на даній території. Вони не захотіли віддавати майно загального користування фермерам.
Ні, про теперішніх вони нічого поганого не кажуть, а от як усе починалося – їх попередники не зовсім гарно з ним повелися. От і змушені були звернутися до влади, щоб його не віддавати, а щоб воно служило громаді й надалі.
Варіантів тоді було два: або створити комунальне господарство, або обслуговуючий сільськогосподарський кооператив. На кооперативі зупинилися тому, що ходили чутки, що сусідні села знову можуть об'єднувати. От і не захотіли голдашівчани, щоб їх майно служило іншим. А це могло бути тільки в умовах кооперативу, де приватна форма власності заснована на майнових паях.
У кооператив тепер входять млин, олійня, крупорушка, пекарня, плотня. І він діє. Очолює його правління, причому на добровільних засадах, його голова В.І. Кваша, колишній обліковець. Виконавчим директором кооперативу обрали Ю.М. Усатюка, колишнього агронома.
ЗнайомтесЯ: «МолоЧай»
Комунальне підприємство під такою милозвучною назвою створили в грудні минулого року. Взяли участь в обласному конкурсі по облаштуванню молокоприймальних пунктів у селах і виграли його. Тож субвенцію надали і обласний, і районний бюджети. Дольову участь, вклавши 10 тисяч гривень у статутний фонд, має і сільська рада.
У типовому вагончику в центрі села тепер холодильне обладнання місткістю до двох тонн молока. Завідує комунальним підприємством Тетяна Іванівна Зарічанська, яка до цього працювала бухгалтером, лаборантом – Любов Яківна Шаповал.
Всього ж працюючих – семеро. Троє з них, маючи власні коні, збирають молоко по селу. Причому, молокоздавачі за це не платять. Є також працівник, який забезпечує це підприємство водою, працюючи на водокачці, є і бухгалтер. Оплату праці, кажуть, отримують навіть вищу від мінімальної.
Справа в тому, що коли не стало базового сільгосппідприємства, виникла потреба комусь обслуговувати підсобні господарства жителів села. У Голдашівці вже тоді зрозуміли, що територіальна громада може існувати і розвиватися тільки при створенні відповідних умов для людей. А щоб велися особисті господарства, треба було забезпечити їх і дертю, і макухою, і організувати збут виробленої продукції. От і пішли по цьому шляху.
ПРО СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ
За відгуками жителів, вона така, як і в кожному селі. Є ФАП, де завідуючою Г.М. Войтенко. І сільською владою робиться все, щоб він нормально функціонував. На балансі сільської ради також дитячий садок, діє будинок культури, директором у якому Л.В. Порхун, бібліотека, де завідуючою Л.А. Ткачук. Їх тандем і стоїть в основі організації всіх культурних заходів, які проводяться на належному рівні.
Є відділення зв'язку. В цьому році при сприянні районної і сільської рад розширили АТС, що дало змогу повністю зняти з порядку денного проблему телефонізації. Щоправда, неабияку роль відіграє тут і мобільний зв'язок.
Особливістю Голдашівки є те, що тут аж дві релігійних громади – православна московського патріархату, у якій священиком Олег Леонідович Побережний, і українська греко-католицька – де священиком М.М. Будник.
Греко-католицькою громадою створено і утримується в селі соціальний центр. Після занять в школі його відвідують діти з малозабезпечених, неблагополучних сімей, незалежно від віросповідання батьків. Співучасником проекту є і сільська рада, якою виділено для цього приміщення.
У центрі діти додатково харчуються за рахунок церковної громади. Як священиком, так і активом села з ними проводиться відповідна виховна робота.
ШКОЛО МОЯ, РІДНА ШКОЛО
Це слова з гімну Голдашівської ЗОШ І-ІІ ступенів, педагогічний колектив якої очолює Галина Марківна Яцишина. Більше семидесяти років школа гостинно відчиняє двері перед своїми вихованцями. І хоч учнів малувато, тут тепло і затишно. Всі забезпечені гарячим харчуванням. Учні початкових класів та діти із малозабезпечених сімей харчуються за рахунок бюджетних коштів. У співпраці з батьками для школи заготовлено овочі. Із задоволенням "злітаються" під її дах вихованці. Педагогічний колектив прагне шляхом застосування інтерактивних форм те методів роботи впровадити інноваційні технології у навчально-виховний процес. Допомагає в цьому особистісно-орієнтований підхід до учнів.
Належна увага приділяється роботі з обдарованою молоддю. Тут помітні результати їх участі в районному конкурсі "Рукописної книги", Всеукраїнських "Колосок" та "Кенгуру". Школа активно співпрацює з сільською радою, батьками, представниками релігійних громад.
Вдячні за підтримку й фермерам О.У. Слоті, А.Т. Головні, П.М. Третяку.
Радує батьків та учнів те, що і до таких віддалених невеликих сільських шкіл обличчям повернулися і районна влада, і відділ освіти.
Педагогічний колектив постійно у пошуку нового, цікавого для навчання та виховання юних патріотів України.
Чимало ще цікавого розповідали нам у селі про Голдашівку. Однак хвилює те, що жителів його стає все менше. На думку М.Г. Ковальчука, їдуть звідси, бо не відчувається державної підтримки села. Сільською радою, наприклад, все робиться для покращання життя громади. Допомога з низів є відчутною. А якби ще з верхів? Можливо, чулися й такі пропозиції, щоб зберегти села, слід навіть тимчасово вивільнити їх жителів від всяких податків і навіть платежів за електроенергію.
А ще Микола Григорович, який нині підприємець, говорить, що із задоволенням пішов би на роботу, як працював колись раніше. Село, на його думку, тримається лише за рахунок того, що не вмерла ще українська душа роду козацького. Не зачерствіли в селах людські душі настільки, як у багатьох людей у містах.
вранці -2…-4° 
