Кажуть, що час гоїть рани, притуплює біль непоправних втрат. Та ми ще й досі не можемо змиритися із тим, що сталося того листопадового дня, коли у розквіті творчих сил відійшов у вічність наш Павло Іванович. Йому б ще жити і творити, радувати людей, бути надійною опорою для своїх рідних, щирим порадником для друзів. Він був справжнім громадянином, патріотом, людиною, якій були небайдужі тривоги та болі інших, постійно переймався проблемами земляків.
Його авторитет серед колег в області та й у країні був незаперечним, до його думки прислухалися, його любили і поважали.
У дні, коли відзначаємо півроку з часу його передчасної смерті, просимо всіх, хто знав Павла Івановича, пом’янути його тихою молитвою і щирим словом.
Вічна йому пам’ять.
Колектив редакції газети «Бершадський край», громадські кореспонденти, журналісти району та області
вранці -2…-4° 
