Це потрібно не мертвим!
Це потрібно живим!
Скільки їх, тих, хто віддав життя за мирне небо над нашою Україною? Скільки їх, дочок і синів України, які останнім кроком на землі приблизили цей день. Статистика свідчить – мільйони.
У кожного з них були друзі, рідні, кохані. Окремі з них, зовсім юними, прямісінько із шкільної парти стали в шеренгу захисників Вітчизни.
Не кожному з них судилось уславити власне ім’я, чи то в мирних буднях, чи то на фронті. Однак всі вони герої, тому що здійснили найвеличніший з усіх подвигів. Під час грізних випробувань стояли мужньо, до кінця, краплями своєї крові щедро зросили шлях до Визволення...
«Усім їм пам’ятник до неба.
І кожне ім’я золотими літерами», – як казав один із персонажів всесвітньовідомих п’єси і фільму.
Сьогодні вони не лише застигли в мармурі скульптур, бронзі, пам’ятників, не лише увінчені в книгах, картинах, кінострічках і виставах. Вони з нами, живуть в нас... Тому що всі наші сьогоднішні і прийдешні досягнення і звершення беруть витоки з Великої Перемоги, яка немислима без них...
І вшановуючи сьогодні тих, кого милували доля, кулі, снаряди і бомби, тих, хто і зараз є для нас взірцем, вшановуючи пам’ять тих, яких уже немає, ми низько схиляємо голови над могилами відомих і невідомих солдат. Схиляємо голови перед вічним вогнем пам’яті... Ваше життя та бойовий досвід є прикладом для молодого покоління громадян.
Від усієї душі дякуємо вам, визволителі. Ви здійснюєте зв’язок часів, продовжуючись у наступних поколіннях.
Нехай примножуються ваші сили, доля щедро обдаровує вас та ваші сім’ї міцним здоров’ям, радістю та миром.
Віктор БАЛАН, член ради міської організації ветеранів війни і праці.
вранці -2…-4° 
