Так і сталося. Тільки вийшла з автобуса, як до мене підійшов симпатичний чоловік. Рада була дізнатись, що це О.М. Куліш – чоловік чарівної жінки – Галини Петрівни. В свій час працювала вона секретарем сільської ради, і я зверталася до неї за довідкою про моє перебування в
Тирлівці під час війни. Цей папір я отримала без бюрократичних проблем. Тепер Галина Петрівна працює в
Шляховій, співає у відомому тріо "Чумацький шлях". Надіюся, що згодом ці пісні і виконавці зачарують слухачів і за межами України.
Тирлівка дала відомих людей. Їхні імена – в книзі Олексія Павличука, який теж прибув на свято.
У дворі гостей зустрічають музикою: грає духовий оркестр, яким керує В.В. Когут. Звучать чудові мелодії пісень та вальсів минулих років. Гості – колишні випускники – прибули з різних куточків України. Підійшла до мене моя ровесниця Таїса Красноженюк (після заміжжя – Костик). Розплакалися ми.
Наші батьки там, на стелі... Зустрілася й з онуками моєї спасительниці Ганни Тигіпко. Вона та її сестра Явдоха (мати Таїси), на жаль, вже залишили цей світ. Немає й дітей – доньки та сина тітки Ганини. П.К. Ковбасюк – зять, вдівець, її онук С.П. Ковбасюк, Ірина, онучка, вийшла заміж за азербайджанця Касумова Рафаїла, живуть в
Тирлівці, виховують красивих синів Еміля та Владислава. Це – хороша, інтернаціональна сім'я.
Тирлівка ніколи не відзначалась національними чи релігійними чварами. Жили й співпрацювали дружно українці, поляки, євреї, росіяни. Були сім'ї, в яких народжувались "дети разных народов". Серед них й мої родичі... В школі ніхто не нагадував мені про моє неукраїнське походження. Мене любили, жаліли сусіди, друзі, вчителі. Пам'ятаю свого вчителя С.М. Поляківського. Очі його були сумні, наповнені слізьми: єдиний син загинув на війні. Ми, першачки, не мали чим і на чому писати. Наш учитель зробив палички, і ми водичкою на парті виводили букви.
Мої сльози при зустрічах намагалися стримувати О.Н. Сторожук (у селі вона теж – Юля). І вона плакала, адже її доля теж не встелена квітами, рано овдовіла. На стенді – фотографії К.С. Герасимчук та її доньки Ольги. Вони – праведниці світу, бабуся та мама Олени Іванівни. В 1942 р. Ольгу вивезли до Німеччини в рабство, а її брат Андрій, син Ксенії Семенівни, загинув на війні. Ось така вона – доля старшого покоління.
Урочиста лінійка. Випускників всього 7 – чотири дівчинки та три хлопчики. Від щирого серця звучать з їхніх уст слова подяки вчителям, батькам, всім, хто допомагав школі морально й матеріально. Щасливої дороги в житті бажають випускникам перша вчителька Надія Іванівна Троскоч, класний керівник Тетяна Михайлівна Олійник.
Продовжувалося свято в сільському будинку культури. На сцені – на столах – короваї для гостей. Голова сільської ради Д.П. Карман щиро дякує, низько кланяється вчителям, батькам за хороше виховання дітей. Слова вдячності сказали й інші односельчани. Гарно вели свято-концерт Л.А. Пастернак та Ж.Л. Ткачук. Емоційно читала вірші Таїса Бурбан, гарно співали хори і вчителів, і дітей, і пенсіонерів. Супроводжував хористів, солістів і сам чудово співав баяніст О.В. Толкачов. А І.В. Волобуєв сольним виконанням пісень міг би змагатися в конкурсах з відомими співаками.
Високу оцінку праці педколективу школи дала в своєму виступі голова райдержадміністрації С.Л. Шульц, яка подарувала школі телевізор.
Заступник редактора газети "Гайворонські вісті", автор книги "
Тирлівка – рідне село на Поділлі" Олексій Павличук, колишній випускник школи, зі словами вдячності подарував відеомагнітофон від "діаспори тирлівчан", які тепер проживають у Гайвороні.
Потім гостей запросили до щедро накритого столу.
Скільки зусиль потрібно було затратити, щоб організувати подвійне свято! Знає про це Ю.М. Марущак, яка очолює педагогічний колектив з 1993 р. А починала вона свою освітянську кар'єру старшою піонервожатою в 1976-му.
Я щиро вдячна своїм землякам за пам'ять про загиблих земляків, про мою родину, вчителям за те, що на педагогічній раді вони домовилися доглядати могили колег, у яких в селі немає рідні. Не забули і про моїх розстріляних рідну та двоюрідних сестричок, братика, їхніх батьків, дідуся і бабусю. Вдячна учням, які разом з учителями відвідують це трагічне місце, слідкують, щоб не заростала могила бур'янами. Вдячна А.М. Олійнику та його бригаді за те, що обновили там огорожу. Спасибі О.М. Кулішу за те, що помістив на пам'ятнику прізвища жертв фашизму.
Днями я зустрілась у
Бершаді з чоловіком, який відрекомендувався: "Я – Микола Андрійович Дюг, механізатор, нині на пенсії". Повідомив, що його дружина Катерина Парфенівна – випускниця цієї школи, працює головним зоотехніком, депутат районної ради. Лише тепер я дізналась, що він 35 років тому відмовився орати поле попід саму могилу. Про цей випадок мені розповідали, але прізвище юнака тоді мені не було відомим. Вдячна за совість цій людині. Спасибі вам, земляки, за пам'ять. Дякую дорогим колегам за свято ювілею школи!
Хай такі події дарують вам радість, роки – щастя, здоров'я, творчу наснагу!
Юлія ПЕНЗЮР,
наш громадський кореспондент.
м.
Бершадь.
вранці -2…-4° 
