Незважаючи на поважний уже вік, Марія Тимофіївна Тарковська не скаржилася, як це буває, на своє життя, дитинство. Хоч і без того не важко було здогадатися, що не просто було її матері виховувати двох донечок, батько яких загинув у шахті.
Хатину, в якій жили у Джулинці, давно вже продали, сестра Марії Тимофіївни живе на Хмельниччині, тому про їхню сім’ю у цьому селі залишилися тільки спогади.
А от коли закінчила середню школу, ніби спокутуючи свою провину за непросте дитинство, по-іншому вести її по життю спробувала доля. На вступних екзаменах в Одеський фінансовий технікум, згадувала вона, їй випали ті ж питання, що на випускному екзамені у середній школі.
Або ж за направленням, отримавши диплом, мала працювати в Ямполі, але тільки-но приїхала додому, їй зателефонували з відділу кадрів із Вінниці, що місце для неї зна - йшлося у фінансовому відділі у Бершаді. Все ж ближче до рідної хати.
Недаремно, видно, у школі серед її улюблених предметів була математика. Як виявилося, з фінансами, де без неї не обійтись, пов’язане буде все її життя.
Будучи призначеною на посаду економіста по обліку податків, спочатку вчилася сама в себе, звіряючи кожний свій крок із матеріалами попередників. Упевненості додалося, коли її фото було занесене на Дошку пошани галузі у Вінниці. Кімнату їй виділили у старому приміщенні, тож і жила, і працювала у фінвідділі.
Про вищу освіту мріяла, от тільки як могла здійснитися її мрія, коли заробітна плата матері, яка працювала кухарем у школі, та і у неї самої становила по 80 карбованців. Захопившись роботою, навіть заміж вийшла не одразу. А от щоб у її сина (хто у райцентрі не знає підприємця Анатолія Тарковського) була вища освіта, вона зробила все можливе.
Дочка Валентина, яка працює помічником судді, здобула їх аж дві – економічну та юридичну. А син закінчив Харківсь кий інститут громадського харчування.
Марія Тимофіївна розповідала, що з дітьми їй ніколи не було важко, бо вони гарно вчилися. Дочка закінчила школу із срібною медаллю, онук, не без гордості додала, – із золотою. Тепер він третьокурсник університету на державній формі навчання. У бібліотеку, не переставала згадувати, мама записала його, здається, ще чотирирічним.
Заслуга батьків у вихованні дітей, безумовно, незаперечна, але відстежується, що є вона і Марії Тимофіївни. Набагато легше ставити на ноги дітей, коли у них є така, як вона, бабуся. Її онучка – дев’яти - класниця – теж дуже добре навчається.
Наповнився їх дім ще однією радістю, коли після року і чотирьох місяців служби в АТО повернувся додому зять Сергій.
Навіть щодо теперішніх перемін у країні, коли ніхто при розмові не обминає цієї теми, вона, не вдаючись до емоцій, спокійно сказала: «Краще помовчу». А через якусь мить усе ж додала, що ні в сім’ї, ні на виробництві ніколи і ніде не було порядку, якщо не було путніх керівників.
Хоч минуло більше двох десятиліть, як залишилася без чоловіка, одинокою себе, за її словами, не вважала ніколи.
Тільки тому, що мешкають під одним дахом із дочкою, зятем і онучкою.
Під час спілкування запитав, чи може бути взагалі у житті таке, щоб у таких сім’ях ні разу не пересварилися – між собою, сусідами. На що вона запропонувала зрозуміти просту істину: кожна людина живе своїм життям. Як тільки ми це зрозуміємо, одразу заживемо по-іншому.
Невеличка ділянка землі біля хати, подвір’я… За її словами, вона завжди любила своє обійстя, як любила свою роботу. Більше чотирьох десятиліть пропрацювала на одному місці. Коли прийшла пора йти на заслужений відпочинок, теж сама зробила правильний, на її погляд, вибір, як робила його усі роки. Набагато більшою може бути від неї користь, вирішила, якщо допомагатиме дочці, в якої діти.
У кожного, мовила на завершення, свої життя і доля.
Від кого і чого вони залежать?
А хто його знає. Від самої людини, це однозначно. А ще, на її думку, особисто її життя значною мірою могло залежати від того, що постійно в душі молилася Богу, хоч до церк ви і не ходила, все не було часу. В цілому своє життя, як би їй не доводилося, вважає нормальним 15 липня Марія Тимофіївна відзначає черговий ювілей.
Тож нехай у неї їх буде ще багато.З роси і води!
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
