Окрім відмінного навчання, брав активну участь у громадському житті як головний редактор інститутської газети, позаштатний кореспондент міської газети та член студентського наукового товариства, написав та надрукував дві наукові студентські роботи.
По закінченню інституту став працювати головним ветеринарним лікарем радгоспу Бершадського цукрокомбінату. Це були роки початку розвитку тваринництва в Україні.
У той час ще не у всіх господарствах застосовувалось штучне осіменіння тварин, а з ініціативи молодого ветеринарного лікаря було створено 4 таких пункти і вперше в області застосовано ректоцервікальний метод штучного осіменіння, а через кілька років і маноцервікальний. У ті ж роки винайшов простий спосіб профілактики надзвичайно шкідливих хвороб – стахіботріотоксикозу, шляхом лугування кислих ґрунтів відходами цукрозаводського вапна, про що і була надрукована його перша наукова стаття в журналі «Ветеринарія».
Багато сил і знань забрала боротьба з диспепсією телят, на яку вчені десятиріччями дискутували – інфекційного чи не інфекційного вона походження. Маючи тісні контакти з вченими, він домігся будівництва родильних відділень на кожній фермі, і це стало гарантією профілактики диспепсії. Слід було не просто виділяти корів в окремі групи, а в окремі приміщення, де повністю можна було контролювати їх утримання і проводити ветеринарні заходи. Крім того, він встановив, що телята починають хворіти через 5 годин після народження, коли група стає змішана. Це стало основою майбутньої системи ветеринарного забезпечення потоково-цехової системи виробництва молока.
У 1969 році вступив до аспірантури, де виконав дослідження якості яловичини при розповсюдженій у той час годівлі тварин жомом, показав біологічні зміни в такому м'ясі внаслідок порушення фосфорно-кальцієвого обміну.
По закінченню аспірантури працював головним ветеринарним лікарем Бершадського району.
Ним були створені та практично втілені науково обґрунтовані системи ветеринарного забезпечення, так званий «маньківський метод» (холодний метод вирощування телят), впроваджений у багатьох господарствах, про що написана книжка.
Двадцять років очолював ветеринарну службу району, був науковим керівником ветеринарної практики в іноземних студентів з країн Африки. Має своїх учнів у багатьох країнах світу, в тому числі кандидатів та докторів наук, які наукові роботи виконували в нашому районі.
У період становлення незалежності України організував та очолював майже 20 років науково-виробничу фірму «Віта», яка займалася виробництвом медикаментів і засобів боротьби з гризунами, в тому числі ексклюзивних препаратів – мазі проти папілом телят, емульсії проти вітрянки у поросят та комплексного препарату проти дизентерії поросят – дизпарколу.
Написав більше 100 наукових статей, монографію, 4 наукові книги. Видав три художньо-публіцистичні твори. Все написане безгонорарне, від душі і для душі.
Учасник чотирьох наукових міжнародних семінарів, має чотири державні нагороди, у тому числі і міжнародну відзнаку. Але найдорожча нагорода для нього – фахова, коли зустрічає селянка і каже: «Колись, пам’ятаєте, ви спасли мені корову?». Такі зустрічі на старість бувають не рідкістю.
Серед нагород – срібна медаль ВДНГ, численні грамоти та подяки.
Ювіляр, сповнений сил та енергії, продовжує працювати в Бершадській ветеринарній лікарні, приміщення якої колись збудував.
Управління ветеринарної медицини Бершадського району.
вранці -2…-4° 
