Могла б, будучи економістом за фахом, спокійненько натискати на кнопки калькулятора в якомусь із теплих, затишних кабінетів і зовсім не вникати ні в які проблеми громади. Тим більше, що так воно колись і було, коли працювала на базі колишньої «Сільгосптехніки», пізніше «Райагропостачу». Чимало років трудилася юрисконсультом, помічником головного бухгалтера, головним бухгалтером. Зрозуміло, що і там було несолодко, особливо у пору перемін, але не у її характері на те скаржитися.
Натомість найприємнішими словами згадувала тодішніх своїх керівників.
Коли у 2002 році запросили на виборну посаду секретаря сільської ради, не вагалася – і без проблем відпрацювала два скликання. З 2010 року вона вже заступник сільського голови. Неважко здогадатися, наскільки поталанило і теперішньому сільському голові С. П. Рожкевичу, і секретареві сільської ради В.Б. Гребенюку, якщо поруч є такий досвідчений працівник.
Флоринська громада непроста, але і на попередньому місці було не легше, хіба що матеріально краще. Хоча тієї бази немає давно, про неї ще і до сьогодні пам’ятають.
Нині ж, яку б з операцій – чи то з нерухомістю, опікунством, чи у справах соціального захисту – хто б не починав, насамперед ідуть у сільську раду. Дуже важливо не тільки вислухати кожного, допомогти, а й не порушити при цьому закон. Галина Іванівна зізналася, що хто б не прийшов на прийом, у кожному прагне уявити свою маму. А їй ніколи б у світі не нагрубила б, тому таким же чином поводить себе з іншими. Її життєвим кредо завжди було ставитися до людини так, як хоче, щоб ставилися до неї.
Щодо місцевого самоврядування, то, на її думку, воно взагалі відіграє дуже важливу роль у селі. Тому, будучи вже з досвідом, не береться навіть прогнозувати, що буде з адмінреформою.
У Флорино кажуть, що особистої доброти Галини Іванівни вистачило б на всіх. Не змарнувала її тільки завдяки тому, що на життєвому шляху завжди зустрічалися порядні люди.
– Не може такого бути, щоб хтось із підлеглих висловлював невдоволення, що не може, не хоче зробити ту чи іншу роботу, – повчав один із її попередніх керівників П.В. Попук. Дану настанову давно випробувала вже не тільки на підлеглих, а і на власній дочці Тамарі. Якщо хочеш чогось домогтися, став перед собою таку мету – повчала. І це спрацьовує.
Але поряд з усім не у її стилі втручатися у чиєсь життя, коли приймається якесь із надто важливих рішень. Наприклад, ні в чому не перечила, коли її дочка і теперішній зять вирішили створити сім’ю, будучи ще третьокурсниками одного із вузів. А внучка для неї, за її словами, то найкраще, що може дати Бог.
Сім’я ж – найголовніше. А щоб була міцною, ділилася спостереженнями по життю, варто лише робити людям добро. Воно обов’язково повернеться тим же і тому, хто його робить, і його дітям.
Галина Іванівна розраховувала, що 13 січня стане вже пенсіонером. Хоч із зміною у пенсійному законодавстві доведеться ще півтора року попрацювати, маючи лагідну вдачу і чуйне серце, не зважає і на це. Тож залишається тільки приєднатися до найкращих побажань у цей день на її адресу, в тому числі і від представників громади.
Вони, до речі, і запропонували написати про неї.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
