На знімку: Мар’яна Іллівна Запухляк. (Фото з домашнього архіву)
На долю Мар’яни випали нелегкі випробування – босоноге дитинство, холод і голод, війна. У роки воєнного лихоліття довелося важко працювати і на шахті, і у полі, і на фермі. У повазі, любові і злагоді зажило молоде подружжя, коли у 1948 році вийшла заміж за односельчанина Івана Кириловича Запухляка. Доля подарувала їм двох чудових діток – сина Василя та донечку Ніну.
Але родинне щастя було тоді недовгим. Іван Кирилович, будучи інвалідом після війни, помер у 1955 році. Тож його дружина залишилася не тільки з двома малими дітьми, а ще й з батьками чоловіка, які були вже похилого віку.
Та горе не зламало мужню жінку. Хоч і важко довелось трудитися, щоб прогодувати сім’ю. Була і ланковою, і дояркою, тривалий час трудилася на свинофермі, причому на одній з груп із своєю сестрою Вірою. Обидві завжди користувалися шаною та повагою. Портрет Мар’яни Іллівни було занесено на Дошку пошани. Вона робила все, щоб тільки діти змогли здобути освіту.
І вони не розгубилися у життєвому просторі, зуміли правильно обрати стежку в житті. Ніна працювала медсестрою у Гайсині, Василь – хірург-онколог у Миколаєві. Але несказана біль та гіркота знову потривожили матір – невблаганна смерть забрала з життя Ніну. Тільки любов до життя, людей, до праці допомогли їй пережити таке горе. Чого тільки варто було їй побудуватися у молодому ще віці. Адже знала, що навідуватимуться до матусі діти, онуки і правнуки. Тож, крім того, що має тепер гарний будинок, літню кухню, сарай, викопала криницю, посадила ще чудовий сад, виноградник. О теплій порі року її обійстя взагалі вбирається в чудовий український віночок із зелені та квітів. І діти, і онуки, і правнуки цінують її працю, зігрівають увагою і теплом своїх сердець.
Василь Іванович радіє, що його матір, незважаючи на вік, ще має світлий розум. Цікавиться життям. Вона цікава співрозмовниця, багато розповідає як про свої трудові будні, так і про смуток, який огортав душу, знає багато українських пісень. Впродовж життя ця мудра жінка завжди намагалася старанно працювати, не опускати руки, якщо переслідувало горе чи невдачі, бути взірцем для своїх дітей та родини.
А якою є радість, коли вся дружна родина збирається за святковим столом. Василь Іванович з дружиною Наталею, онуками Машею, Юрою, правнуками Кирилом і Антоном з Миколаєва, зять Микола з Гайсина, внучка Віра з чоловіком Валерієм, правнучка Маша з Вінниці, онук Борис з правнуком Сашею з Козятина. Діти та онуки – лікарі. Мар’яна Іллівна неабияк гордиться і пишається своєю родиною. Гарно та урочисто провели вечір з нагоди її восьмидесятиріччя. У кафе тоді прибула вся велика її родина, друзі, які сердечно вітали берегиню роду, дякували за її невтомну працю, людяність і доброту.
У цьому році їй виповниться вже вісімдесят п’ять. Її життєвий досвід, цінні поради, любов до дітей, онуків і правнуків є гарним прикладом для наслідування не тільки великій її родині, а й для всіх односельчан.
Вікторія ГОНЧАР, громадський кореспондент с. Шляхова.
вранці -2…-4° 
