Ситуація така, як і назва ташлика

Найактивніші із представників тернівської громади, які, мабуть, готові вже були вголос висловитися про те, чим невдоволена переважна більшість їхніх односельчан, заздалегідь зібралися днями біля Тернівської сільської ради і зустрічали представників комісії із забезпечення законності та правопорядку, додержання прав громадян, яку в районі очолює голова райдержадміністрації О.Ф. Снігур. Тут же, в центрі села, що ще більше додавало даній події резонансу, і провели дану зустріч.

Передувало їй колективне звернення жителів цього села – більше п’ятидесяти підписів до прокуратури району, суть якого полягає в тому, щоб визнати надалі правомірним утримання ставу в центрі села не в оренді, а в громадському користуванні.

Тим часом, приблизно через місяць, орендареві цього ставу В.Р. Рябку прокуратурою було дано роз’яснення, що відповідний договір оренди ним зареєстрований, тож він і посвідчує право цієї оренди і є чинним. І все ж жителі села, називаючи численні порушення в діях орендаря, налаштовані боротися до кінця.

Не вдаватимусь у словесну перепалку між представниками даної громади, яка іноді аж зашкалювала, і представниками з району, однак з їх роз’яснень як громаді і сільському голові М.Г. Кузику, який відстоював її інтереси, так і названому орендарю, дедалі більше ставало зрозумілим, що якби події з самого початку розвивалися у чітко правовому руслі, дану проблему давно можна було б вирішити. Ставок давно вже міг би перейти у громадське користування, і протистояння на такому рівні, як цього дня, вдалося б уникнути. У Тернівці ж воно, навпаки, продовжувало ускладнюватися.

Дійшло до того, що якщо вірити документам, даний ставок площею 6,7 га вже зариблювали і орендар, і громада.

Хоч колись казали, що риба і зайці обов’язково заведуть у старці, якщо висловлюватися образно, у Тернівці вже, мабуть, подумки заходилися ділити телятко, яке ще не народилося, тобто улов. Дедалі більше ставали зрозумілими і причини, які призвели до такої ситуації. Найперше – це правова необізнаність обох сторін конфлікту.

Так, громада мала право, якщо були на те поважні причини, на розірвання даного договору на його оренду в односторонньому порядку, але це можна зробити тільки звернувшись до суду, а не рішенням сесії сільської ради, як це було зроблено у даному випадку.

Ця зустріч з представниками з району взагалі перетворилася для Тернівки у своєрідний лікнеп по вивченню законодавства, пов’язаного з вирішенням даної проблеми.

І не секрет, що недостатньо володіють нині ним не тільки у цьому селі. От і виникають подібні непорозуміння.

Так, сільських голів не готує жоден із вищих навчальних закладів. Але на те у нас є юристи, щоб кожний з них міг при виникненні тієї чи іншої ситуації проконсультуватися перед тим, як приймати якесь рішення.

Таким чином, комісією було зроблено висновок, що конфліктна ситуація між громадою і орендарем ставка дійсно має місце. Тож і насправді є підстави для розірвання з ним договору на оренду, але зробити це можна тільки через суд.

Пропонувався ще один з варіантів уладнання даної проблеми – дочекатися закінчення строку договору оренди цього ставка, щоб можна було щось змінити. Як все вирішуватиметься – справа, звичайно, за громадою.

На думку автора цих рядків, все-таки якось по-іншому у подібних випадках повинні вести себе і орендарі ставків, в тому числі і В.Р. Рябко з своєю сім’єю, щоб не провокувати протистояння з односельчанами. Тим більше, що можна було б і домовитися про цивілізований тут лов риби вудкою, і купання. Бо якщо така кількість людей у селі незадоволена, м’яко кажучи, таким орендарем ставка, то бізнес його тут приречений.

Річечку у цьому селі, до речі, на якій цей ставок, називають Гнилий Ташлик. Тож виходить, що навколо цього Ташлика і ситуація складається така. Як тільки можна було допустити, щоб між односельчанами виникло таке протистояння навколо цієї, по суті, калюжі.

Адже жити всім у цьому селі й надалі. На цьому, зокрема, зробив наголос і О.Ф. Снігур.

Ще задовго до його передачі в оренду можна було зарадити даній проблемі хоча б скориставшись досвідом, як це зробили у М’якоході. Один із ставків там переданий у громадське користування, він зариблений, і риби вистачає для всіх бажаючих половити її вудкою.

Отже, Тернівський сільський голова знає тепер що робити, і громада, видно з усього, відчутно його підтримує. Вистачило б лише терпіння довести справу цю до кінця.

Разом з тим хотілося б зазначити, що багато людей у селах так ще і не можуть зрозуміти, що живемо ми нині в нових умовах, коли навколо все вже не колгоспне, а приватне. Тож і взаємовідносини повинні складатися по-новому, на чіткій правовій основі.

І громада має бути згуртованішою й впливати на рішення сільської влади з важливих питань, особливо коли це стосується земельних наділів, ставків та приміщень, які належать усім жителям села.

Павло КУШПЕЛА.