Невичерпні криниці вчителя

Можливо, саме тому Володимир вирішив спочатку присвятити себе праці в сільському господарстві – після школи працював водієм у місцевому колгоспі. Та життя розпорядилося по-іншому – відслуживши в армії, вступив до Одеського університету, працював учителем. Був призначений директором Тернівської школи, і саме йому довелося докласти найбільше зусиль для спорудження нового сучасного приміщення, яке побудували за два роки. Працював би і далі, але досить часто долі сільських педагогів непередбачувані – після Тернівки попрацював трохи у Джулинській середній школі, а далі знову директорство, на цей раз довірили йому непросту ділянку – допоміжну школу-інтернат у цьому ж селі.

Непросто доводилося новому директорові спочатку – більше всього дошкуляли невиплати зарплат, сумнозвісні бартери, та й навчально-виховний процес потребував налагодження. Специфіка ж роботи подібних закладів така, що керівникові доводиться розв’язувати більше господарських питань, ніж суто педагогічних. Володимир Григорович всі проблеми намагається долати в комплексі. Через деякий час на території інтернату з’явилися нові господарські споруди, проведено ремонт інших.

Особливу увагу директор приділяє підвищенню фахового рівня працівників. Був такий період, коли з 52 педагогів вищу освіту одночасно здобувала половина (до речі, колектив тут молодий, середній вік – 37 років). Та й сам керівник постійно навчається – їздить по Україні, побував у всіх інтернатах Вінниччини. І звичайно ж, у всіх південних районах, діти з яких навчаються в Джулинці. Серед вихованців є чимало дітей-сиріт, з неповних та неблагополучних сімей. Тут працюють під девізом: не залишати поза увагою жодної дитини. Навіть тоді, коли вони закінчують школу. До речі, вихованці успішно продовжують навчання у різних училищах та ліцеях нашої та сусідніх областей.

Школярі перебувають на повному державному утриманні, вже десять років школа є комунальною власністю обласної ради.

Володимир Григорович – людина непосидюча, енергійна, він двічі відмінник освіти України, має понад три десятиліття педагогічного стажу. Разом з дружиною, Ніною Василівною, теж учителькою, виростили двох чудових синів – Володимира та Євгена. Перший трудиться агрономом в Усті, де директором Павло Григорович Марущак, молодший брат Володимира Григоровича. А Євген – викладач в автошколі. Найбільша радість старших Марущаків – улюбленці-внуки Артемко та Владик.

Володимир Марущак – людина неординарна. Я знаю його вже більше тридцяти років і міг би розповісти багато. І не можу не згадати про те, що він не тільки учитель, а й людина, на рахунку якої не один десяток викопаних криниць (до речі, і на території школи-інтернату). Звичайно, він не професійний копач, та знає цю справу досконало. Зараз уже не займається цим, але у всіх його криницях надзвичайно смачна вода, і всі вони невичерпні. Так само, як невичерпні криниці його педагогічної мудрості, наснаги, любові до людей.

Федір ШЕВЧУК.