| Два крила життя | | - 0
- 17 Лютого 2010, 09:34
На знімку: М.А. Цимбалюк … Життєвий шлях його почався у селі Біляни Чернівецького району. Сім’я Аврама Цимбалюка була незаможною, зате багатою на дітей – Бог подарував їм аж шістьох синів, серед яких Микола був третім. Довелося зазнати всього малому, пам'ять зберегла враження раннього дитинства – румунську окупацію, післявоєнний голод і нестатки. А коли закінчив вісім класів у рідному селі, подався до старшого брата Валентина, який на той час облаштувався в Дніпродзержинську. Там уже навчався в середній школі, а після одержання атестата вступив до Дніпропетровського медучилища. Далі була армія, де служив фельдшером. А коли старший сержант Микола Цимбалюк завершував службу, він разом з кількома воїнами прямо у частині склав іспити і став студентом. Готував себе до практичної роботи, спеціалізувався з терапії. Та корективи у його трудову біографію вніс перший директор Бершадського мед - училища Іван Васильович Ганський, який приїхав до інституту, щоб запросити кількох здібних випускників на викладацьку роботу. Так Микола Аврамович з’явився в Бершаді, яка ось уже понад сорок років є для нього рідним містом. Справжній лікар не може не практикувати. Тому багато років педагогічну роботу він успішно поєднував із медичною як терапевт райлікарні. Тож його активна трудова біографія має два крила – медицину і педагогіку. Найбільше – майже тридцять п’ять років – він був заступником директора училища. За цей час набув безцінного досвіду, разом з іншими викладачами дав путівку в життя сотням і тисячам випускників. Про визнання і авторитет нашого земляка в Україні свідчить те, що викладач вищої категорії, викладач-методист Микола Аврамович Цимбалюк двадцять років був членом атестаційної комісії міністерств охорони здоров’я та освіти. Має також почесні звання «Відмінник охорони здоров’я» і «Відмінник освіти». Звісно ж, чимало довелося поїздити по Україні, ділитися власним досвідом, переймати напрацювання колег з інших регіонів. Нині М.А. Цимбалюк є просто викладачем коледжу. Власне кажучи, він уже давно міг би залишити активну діяльність, але як же залишити заклад, з яким зріднився за чотири із лишнім десятиліття? Постійні і звичні турботи лікаря-педагога тримають його у належній формі. Та й велика родина з розумінням ставиться до роботи чоловіка, батька, дідуся. Дружина Ірина В’ячеславівна тридцять років відпрацювала фельдшером у райлікарні. Дочка Олена Стойко працює акушером-гінекологом, син В’ячеслав, хоч і має фах інженера-технолога харчової промисловості, трудиться на підприємстві по виготовленню меблів. А найменший, Олександр, – спеціаліст із комп’ютерів. З чотирьох внуків троє вже дорослі. Звичайно, авторитет Миколи Аврамовича серед колег, у родині, і серед земляків величезний. Людина він небагатослівна, та кожне промовлене ним слово – вагоме і значиме. До його думки люди прислухаються, а самого поважають і шанують. … Коли настає сезон, і з’являється вільний час, Микола Аврамович бере вудочки і йде на річку. Там, подалі від метушні, спілкується з природою. Це додає сил і наснаги. А ще він полюбляє спілкуватися з друзями, пограти в шахи, шашки. Має чималу домашню бібліотеку – понад півтори тисячі книг, любить читати історичну літературу. Через кілька днів відзначатиме наш земляк сімдесятирічний ювілей. Тож до щирих віншувань Миколі Аврамовичу ми приєднуємо і свої голоси. З роси і води Вам, лікарю, учителю, наставнику і просто хорошій людині! Федір ШЕВЧУК. ← → Дивіться також в розділі Персоналії » 16.06.2018 | Людмила Володимирівна Колесник – лікар загальної практики – сімейної медицини Бершадської амбулаторії ЗПСМ. Працює на цій відповідальній посаді з 2008 року. | » 16.06.2018 | Досвідчений лікар і мудрий колега Оксана Богданівна Шелест народилася та виросла у родині медиків, тому і не дивно, що і професію обрала відповідну. | » 08.04.2018 | Марко Іванович Грищук народився у квітні 1943 року в П’ятківці, в сім’ї хліборобів. Коли йому було півтора року, батько пішов на війну, і вихованням сина займалася мати. | » 07.04.2018 | Наполегливий, працьовитий, відповідальний, організований – цими та багатьма іншими позитивними якостями володіє добрий господар, люблячий чоловік і батько, надійний товариш і побратим Ярослав Антонович Фурик. Народився чоловік у квітня 1963 року... | | » 25.03.2018 | Головне – здоров’я людей | » 25.03.2018 | Нелегка йому випала доля… | » 17.03.2018 | У праці життя і краса | » 17.03.2018 | Добра, ніжна, неповторна | » 08.03.2018 | Зелені гектари Анатолія Гуза | » 08.03.2018 | Ветеран, працелюб, порадник | Всі статті розділу Персоналії » Ми - пам’ятаємо - «Книга Пам’яті України» / Осіївка Манзій Олександр Полікарпович (1924) 1924 р., українець, селянин. Мобілізований в 1944 р. Рядовий. Помер від ран 14.09.44. Похов. Ясський пов., Румунія. | З історії Бершаді Визволені від фашистської неволі, натхнені перемогами Червоної Армії трудящі енергійно взялись за відбудову народного господарства, за ліквідацію наслідків окупації. На цукровому заводі окупанти зруйнували майстерні, склади, вивезли цінне устаткування, знищили інвентар радгоспу. Величезну шкоду було заподіяно спиртовому заводу, спалено будинки в центрі міста, виведено з ладу водогін. Завдяки... Читати далі » Головні новини Бершадщини | | | Користувачі OnLine: |