Будучи знайомим з ним впродовж років, не раз переконувався, що він ніколи не виявляв зверхність, мовляв я – керівник. Натомість, зваливши на свої плечі чергову порцію обов’язків, не рахуючись ні з чим, завжди прагнув їх виконати якнайкраще, наскільки лише дозволяла ситуація. Колектив, підлеглі завжди були і є одним цілим з керівником, він завжди турбувався про них, тому і результати наяву.
Коли ж обрали сільським головою, і оте коло обов’язків розширилося до безкінечності, опираючись на власний досвід та досвід колег, пішов ще далі. Адже враховувати сільському голові доводиться, та ще й у пору безгрошів’я у сільській раді, інтереси не одного якогось підрозділу, а кожного односельчанина – від дитини до ветерана. От і прагне бути разом з депутатами, яких постійно згуртовує навколо себе, завжди серед населення. Мета при цьому переслідується єдина – подбати хоча б про найелементарніше, без чого нині не обійтись.
Здавалося б, що там тієї роботи, адже громада одна з найменших у районі. У Кидрасівці лише 235 дворів, у яких проживає до півтисячі населення. На жаль, вона не з найлегших. Де громади великі, можна хоч на базові господарства у чомусь покластися. У Кидрасівці ж, щоб виконати ямковий ремонт доріг, прогрейдерувати грунтові, кошти довелося акумулювати роками.
– Спасибі, – каже Валерій Іванович, – що хоч фермерські господарства, як от нинішньої зими на розчистці вулиць від снігу, допомагають.
А ще ж не можна скидати з рахунків, що більшість неселення у Кидрасівці пенсіонери. А до них, як відомо, потрібний особливий підхід.
Гордиться певною мірою сільський голова і з того, що при ньому почав функціонувати дитячий садок. Хоч довелося звертатися по допомогу, щоб його відкрити, аж до голови обласної ради Г. М.
Заболотного. Кажуть, у його характері взагалі не зупинятися ні перед чим, як тільки бачить, що проблема потребує негайного вирішення. Почалися, наприклад, перебої з постачанням хліба, він вже на прийомі у голови районної ради М. Г. Бурлаки, який допоміг її вирішити. Щоб полегшити односельчанам вирішення ритуальних потреб, особисто знайшов підприємця, який цим займається, і тепер за найнеобхіднішим вже не треба їхати у райцентр. Не без участі сільського голови у селі функціонує вся соціальна сфера.
Очолюючи одну з найвіддаленіших громад, йому багато чого вдається. Він допомагає односельчанам, а ті йому. А ще допомагають голові в його роботі особиста ініціативність, впевненість у власних силах, яка невідомо звідки береться. Він переконаний, що якщо не братися ні за що, тоді й нічого не вирішиш. Тож часто, поки інші вичікують, мотивуючи все кризою, він діє. Добрим словом завжди згадує своїх односельців-керівників, їх добрі справи.
– Якби, – навів приклад Валерій Іванович, – у свій час допустив зволікання і не взявся відбудовувати Кидрасівку колишній голова товариства П.П. Заморський, вже могло б мало що залишитися від села.
Чи є перспектива у Кидрасівки надалі? Звичайно ж є.
Земля у будь-якому випадку буде оброблятися. А ще перспективними села стають тоді, коли в них працюють такі керівники, як от нинішній сільський голова.
Валерію Івановичу нині 45.
Це гарна пора, коли досвід і знання, в поєднанні з його відповідальністю, наполегливістю і бажанням допомагати людям, слугують добрим стимулом для вирішення багатьох проблем села.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
