Її покликання – творити добро

То були важкі післявоєнні роки: голод 1946-1947 рр., нестача одягу й взуття. Вже з 4-го класу учні ходили в ліс заготовляти хмиз для опалення класних кімнат. Але і в таких складних умовах вони прагнули до знань. Силами учнів та вчителів добре була налагоджена художня самодіяльність, постановка вистав за творчістю українських та російських письменників. Із любов’ю згадує Г.М. Невеличко свою вчительку української мови та літератури Т.І. Почвірну, інших педагогів.
Після закінчення 7-ми класів дівчина пробує вступати до Бершадського педучилища, але через маленький зріст її не хочуть зараховувати на навчання. Та вона вирішила, що свого доб’ється.
Після триденного оббивання порогів директора училища вона домоглася, щоб той її вислухав. Директор запитав, що вона вміє. Дівчина сказала, що знає напам’ять твори українських письменників і може їх декламувати. І коли прочитала напам’ять поему «Катерина» Т.Г. Шевченка, то ні в директора, ні у викладача української мови не було сумніву щодо прийому. Така перепона при вступі була для Галини Мефодіївни поштовхом до відмінного навчання.
А з 1954 року – навчання у Вінницькому педінституті, де вона пройшла школу відомих професорів мовознавства Буяльського, Борщевського та інших. Здобувши фах учителя української мови та літератури, розпочала педагогічну діяльність в П’ятківській школі, а через рік, коли звільнилося місце вчителя її фаху у Баланівській школі, молодого педагога направили сюди.
З жовтня 1959 року все життя Г.М. Невеличко пов’я - за не з учнями, батьками і всіма жителями цього села.
Тут вийшла заміж за Петра Юхимовича Когута. З перших днів роботи вчителька завоювала авторитет своєю працьовитістю, любов’ю до дітей, знанням предмета та вмінням прищеплювати учням інтерес до рідної мови та літератури.
Про її уроки і сьогодні згадують колишні вихованці – політичний діяч С.Татусяк, генерали В.Петрук, П.Десяк, П.Чернега, професори С.Романенко, В.Кушнір, кандидат юридичних наук полковник П.Гега, полковник В.Гега, колишній заступник міністра атомної енергетики Б.Демидюк, вчений агроном М.Чернега, місцевий поет В.Корнелюк, директори школи І.Гонтарук, М.Загарій, бухгалтер Г.Остроус, лікар М.Балан, композитор А.Медражевський та багато інших. Вони з гордістю говорять: «Це наша улюблена вчителька». Галина Мефодіївна виховала цілу плеяду педагогів, вчених, військових, прекрасних працівників різних галузей господарства.
Майстерність педагога помітило тодішнє районне керівництво. Галині Мефодіївні було запропоновано давати відкриті уроки для педагогів району, області. А в 1964 році вона була запрошена в Харків ділитися досвідом з освітянами.
З 1974 року Галина Мефодіївна – заступник директора школи з навчально-виховної роботи. Веде активну діяльність по зміцненню професійної майстерності кожного педагога і колективу в цілому.
Разом із директором школи П.В. Поліщуком та заступником з виховної роботи К.К. Літинською турбується про створення кабінетної системи, зміцнення матеріальної бази школи, організацію гурткової та позакласної роботи. Особливу увагу педагоги приділяють трудовому вихованню, дослідницькій роботі на пришкільних ділянках, квітниках.
Школа завоювала право носити звання «зразкової».
Галина Мефодіївна була делегатом двох з’їздів освітян України.
За вагомі здобутки тодішнє керівництво школи – директор П.В.Поліщук та заступник директора школи з виховної роботи К.К. Літинська – були нагороджені орденом «Знак Пошани», а Галина Мефодіївна у 1982 році нагороджена орденом «Дружби народів».
Це єдиний випадок у районі, а можливо, і в області чи державі, коли всі керівники школи були нагороджені орденами.
У послужному списку Г.М. Невеличко є ще й Грамота Президії Верховної Ради, 65 грамот управління освіти області та району. Вона – відмінник народної освіти.
Галина Мефодіївна – активний громадський діяч. 20 років працювала секретарем парторганізації, була активним лектором, пропагандистом. Трудовий стаж – 50 років, із них 41 – на педагогічній ниві.
Вийшовши на заслужений відпочинок, зайнялася вив - ченням історії села з найдавніших часів. За її ініціативою та при сприянні тодішнього керівника господарства А.П. Царюка було створено краєзнавчий музей, який став гордістю нашого району. Із книги відгуків дізнаємося, що тут бувають делегації не тільки із району, області, держави, а й з близького та далекого зарубіжжя. За зразкову роботу музею Г.М. Невеличко була нагороджена срібною медаллю та 5-ма грамотами обласного управління культури.
Щаслива сьогодні Галина Мефодіївна тим, що виховала сина Володимира, який працює начальником податкової інспекції, має невістку Наталію, онучку Аллу, яка після закінчення Вінницького торгово-економічного університету викладає у філіалі Ірпінської податкової академії, а онук Олександр – студент.
Правда, важко їй ще усвідомити, що пішов у потойбічне життя чоловік. Але Галина Мефодіївна не розчаровується, бореться з недугами, переймається проблемами села.
Вона зуміла підготувати до друку історичний путівник «Крило душі моєї – Баланівка». Двері дому цієї невтомної жінки завжди відчинені для людей. Тут їх радо зустрічають, дають мудру пораду.
Напевно, долею даровано цій жінці високе вміння – творити добро для людей.
Григорій ПОГОНЧИК, громадський кореспондент.