Автобуси менші, а користі більше

Можливо, «Еталони» не зовсім і комфортні для перевезень, особливо міжміських, але вибір саме на них було зроблено тому, що коштували вони по 310 тисяч гривень, тоді, як автобуси підвищеної комфортності від 800 тисяч гривень і вище. На жаль, «Еталони» виявилися ще й не зовсім досконалими, і їх доводиться «доробляти», на що теж ідуть чималі затрати. На заваді ж заробіткам часто стають перевізники-нелегали, які працюють практично на себе. Транспортні ж засоби автопідприємства вважаються соціальними, і водії змушені працювати з пільговими категоріями пасажирів, яких в середньому по району задокументовано від 60 до 85 відсотків. Як приклад, було наведено випадок, коли з одного з сіл довелося везти 29 пільговиків і лише трьох пасажирів за гроші. Державою хоч і відшкодовуються на це витрати, але кошти на підприємство надходять із дуже великим запізненням, що теж створює певні проблеми.
Коли, наприклад, готувався цей матеріал, борг держави автопідприємству становив 105 тисяч гривень. А ще ж є міжміські пільговики. Згідно із законом, їх теж зобов’язані перевозити, але схему відшкодування за це державою так ще і не розроблено. Тому за 2008 рік заборгованість склала 119 тисяч гривень, за минулий – 225 тисяч. Таким чином, сума загальної заборгованості дійшла до 331 тисячі гривень, а звідсіля і проблеми. Заробітна плата працюючим хоч і виплачується, із її виплатою трапляються затримки.
Розпочинали ж господарювати по-новому з того, що почали пред'являти більш сер - йозні вимоги перед виїздом на лінії. З цією метою навіть замінили механіка. На якісно новому рівні запрацювала і медична служба перед випуском. Кажуть, про вживання спиртних напоїв на роботі, навіть серед ремонтників і сторожів, тепер тут і мова не йде. Таких звільняють, а заміну довго шукати не доводиться.
Починали також і з наведення порядку на території.
Здійснивши відповідний аналіз, влітку 2009 року списали і порізали дванадцять старих автобусів, за які тільки платили податки. Щоб відремонтувати їх, потрібні були дуже великі кошти. За виручені від металолому гроші здійснили ремонт офісу, навели порядок у боксах, поутеплювали брами, перекрили котельню, яка вже почала руйнуватися. Мають на меті осучаснити ще й приміщення, де тепер знаходиться диспетчерська та ще деякі служби.
Щоб на території був порядок, нанесли відповідну розмітку і закріпили її за окремими машинами та людьми.
У планах обладнати ще й мийку для автобусів. Причому, дуже багато тут робиться власними силами.
Упорядкували навіть набережну, де можна відпочити влітку. Відмовившись від водопостачання і відновивши власне, теж зекономили.
Повідключавши «лишніх» споживачів, домоглися економії і електроенергії, завдяки чому було створено моторний та токарний цехи. І можна було б ще чимало розповідати про переміни, які тут сталися.
Нарікань від пасажирів на роботу автоперевізників різко поменшало тому, що стали краще працювати з ними. Як і надходить скарга чи пропозиція – її глибоко вивчають, і якщо це виправдано, можуть відкрити маршрут у те чи інше село. В цілому ж більше доводиться працювати на перевезеннях у базарні дні, і жителі сіл повинні розуміти: якщо возити у всі інші дні повітря замість пасажирів, затрат на це нині не витримає ніяке автопідприємство.
Завдяки тому, що почали практикувати додаткові рейси, не скупчуються, практично, пасажири і на автовокзалах – ні у Бершаді, ні у Вінниці. Хоч за місткістю нові автобуси менші, користі, завдяки правильній організації їх роботи, стало більше. У автогосподарстві навіть є резервні машини, у підготовці яких матеріально зацікавили ремонтників. Замість того, щоб курсувати по району впорожні, як це було під час карантинних заходів, їх водії зайняті на додаткових роботах на підприємстві. Проте вони завжди готові вирушити в рейс, як тільки у тому виникне потреба.
107 працівників нараховується на цьому автопідприємстві, 42 машини. Як тільки було зроблено спробу працювати по-іншому, частина водіїв навіть не витримала і розрахувалася. Але це аж ніяк не зашкодило перевезти у минулому році більше мільйона 821 тисячі пасажирів і отримати доходів більше, ніж у 2008 році.
За словами В.Л. Менюка, щоб гроші за проїзд доходили до каси, на лінії за водіями почали здійснювати контроль. Крім автостанції, де видаються квитки, у кожного водія автобуса теж є сумка з ними, і вони зобов'язані їх видавати, а пасажири повинні їх вимагати. А ще кожному водієві доводиться план на кожний виїзд і маршрут, і його заробітна плата залежатиме від його виконання. Причому, все підраховано так, що їм вигідніше виконувати план, ніж покласти якусь копійку до кишені.
З практикою, коли водії самі купляли пальне, покінчили, хоч ламати цю систему виявилося дуже непросто. Як і з купівлею запасних частин.
Вже майже рік, як запасні частини в основному видаються.
Завдання водіїв лише виконувати плани і здавати виручку в касу.
Але знову ж таки ускладнює роботу ріст цін на пальне, запасні частини. А, піднявши плату за проїзд, можна позбутися і того пасажиропотоку, який є. Та й процедура ця складна, як і з відкриттям нових маршрутів.
Заслуговує на увагу і виправдовує себе практика омолодження колективу автопідприємства. Створено навіть резерв водіїв. Водії В.А.
Юрченко, О.Г. Дяченко із цього резерву прекрасно зарекомендували себе, як тільки їх взяли на роботу, а А.В. Гергелюка перевели навіть з водія на механіка по випуску. Гарно ставиться до обов'язків і В. В. Герасименко, який раніше був слюсарем, а тепер також перевозить пасажирів.
Досвід старшого покоління, звичайно, теж в особливій ціні. Зокрема водіїв П.В.Кравця, А.П. Чорнокульсь - кого, В.В. Шаповала, і перелік таких можна було б продовжити. Перевозити пасажирів – робота непроста, і не кожний з нею справиться. Однак на автопідприємстві, останнім часом, робиться все можливе, щоб вони почувалися комфортно.
Павло КУШПЕЛА.