ПЕТРІВНА

Зараз Петрівна на заслуженому відпочинку: зранку носиться по магазинах, готує смачні страви, порається по господарству і несе свої турботи на жіночих плечах, як і подобає жінці.
А ще Любов Петрівна захоплюється нетрадиційним лікуванням. Чорнобривцями і зелен-рутою пахне в її домівці. І знає вона безліч рецептів, читає, виписує, а головне – має жінка добру ауру і бажання допомогти, подарувати часточку свого тепла, від якого стає на душі радісно, добре.
Чи то ім'я її спонукає, чи то любов батьків, чоловіка, Костянтина Антоновича, дітей зобов'язують бути люб'язною, доброю, готовою кожному піти назустріч, розуміти і радість, і смуток?! Хто віда?!
– Чим приваблює ця жінка? – ставлю перед собою запитання і тут же знаходжу відповідь: – Привітністю.
Ось що виділяє її з-поміж інших.
На життєвих дорогах нам зустрічається багато людей. Але чомусь одні залишають якийсь слід, а інші – просто, як фрагмент із фільму... Хто знайомий із Петрівною, не заперечить.
... А довгими вечорами, коли надвечір'я вже старіє, а ніч з того починає молодіти, коли з буденними турботами покінчено, Любов Петрівна провідує подругу Галину Павлівну Каук і вже вкотре обговорюють користь від соків, меду, говорять про своє життя-буття, країни, діляться враженнями і пережитим.
Кажуть, як би жінка не була щасливою в сім'ї, дітях, їй все рівно хочеться з кимось поговорити, відкрити душу, але ж, звичайно, тому, хто може ввійти до неї.
Вміє Петрівна дружити, і близьким, і подругам, і знайомим часто дарує рядки із пісні:
– Дай, Боже, здоров'я,
Дай, Боже, любові,
А вже у любові
Ми будем здорові.
Така вона Петрівна, Любов Петрівна Гнатій, жителька м. Бершаді.
Світлана КОВАЛЬСЬКА,
вчителька Бершадської ЗОШ
І-ІІІ ступенів №2.