СВІТЛАНА ШУЛЬЦ

Яка ця жінка в звичайному, буденному житті? Як поєднуються її лідерські якості, її публічна й надто відповідальна посада з такими суто жіночими обов'язками, як домашній затишок, лад в оселі, родинне тепло, діти, кухня, посуд?.. Чи здатна жінка встигнути скрізь, якщо її посада – керівник? Чи може вистачити душевного тепла, співчуття, розуміння не тільки на родину, а ще й на сотні земляків, по суті чужих людей, які звертаються до неї по допомогу? Адже чоловік на високій посаді – це явище кардинально інше! Він налаштований, перш за все, на віддачу в роботі. І додому він приходить лише відпочити й погрітися біля створеного жінкою родинного вогнища, підживитися енергією сім'ї. А тут потрібно прийти додому і все це створити, а не взяти!
Отакі питання цікавили мене, коли вирушала на зустріч з головою Бершадської райдержадміністрації Світланою Шульц. До речі, Світлана Леонідівна – одна з двох жінок, які керують районами на Вінниччині. Всі інші три десятки голів РДА – чоловіки... Мабуть, не дуже затишно в такій "компанії". Адже відповідати за роботу доводиться нарівні з представниками сильної половини людства, і "списувати" твої прорахунки на таку банальну обставину, що ти – жінка, навряд чи хтось погодиться!
Особливо цікаво було познайомитися з цією жінкою-керівником РДА тому, що вона очолює саме Бершадську райдержадміністрацію. А Бершадщина споконвіку відома як своєрідна "кузня кадрів", батьківщина дуже амбітних і високопрофесійних керівників. Саме з цього краю вони стартують на вищі обласні й навіть державні посади. Походження "бершадчанин" – це як "знак якості"...
Мене зустріла красива й молода (чомусь значно красивіша й молодша, ніж на телеекранах) жінка. На перший погляд – дуже домашня і зовсім не "керівна особа". На перший погляд... Бо на другий і третій ця жінка розкривалася з досить несподіваних сторін і неочікуваних ракурсів. І якщо в жінках перш за все цінують загадковість, то тут їх виявилося безліч. Причому, чим більше я спілкувалася зі Світланою Шульц, тим більш загадковою вона мені здавалася і тим ясніше я усвідомлювала, що переді мною – такий собі "кубик Рубіка". Врешті, судіть самі!
Світлана Шульц запевняє, що висока посада, яку вона сьогодні обіймає, навіть на початку, її не лякала – район знає добре, тут народилася, тут працювала і знає кожен його сегмент як свої п'ять пальців. Звісно, знати всі сфери – освіту, культуру, сільське господарство, економіку – досконало, неможливо! Але на те є команда із заступників, заввідділами, спеціалістів. Якщо команду підібрати правильно, за професійними якостями і вміти координувати, то успіх забезпечений. Як стверджує сама Світлана Леонідівна, команда у неї чудова. Причому, "кістяк" вдалося зберегти колишній. І це попри те, що після "помаранчевої революції" люстраційне гасло "всіх замінити!" лунало найгучніше. Власне, від нового керівника РДА, яка й сама тільки-но повернулася з Майдану, цього вимагали з особливою наполегливістю. Та й сама Світлана Шульц на місцевому "майдані" під час тих буремних подій виступала за кардинальну заміну "старої системи", за руйнування "режиму".
Більше того! Світлана Леонідівна розповідає про перші місяці своєї роботи на посаді голови РДА, коли всі коридори адміністрації були "окуповані" людьми, які приходили з категоричною вимогою "замінити старого керівника"! Хвиля агресії виявилась такою, що загрожувала накрити її з головою! Але голова Бершадської РДА вистояла і зуміла відстояти тих, на чиї посади неможливо було знайти рівноцінну за професійними якостями фігуру. Світлана Шульц розповідає, що в той критичний період їй доводилося годинами переконувати людей, аби зняти агресію. Іноді навіть голос втрачала, стільки слів говорила...
Для того, аби післяреволюційна істерія та руйнівні настрої вляглися, доводилося йти і на "нетрадиційні", досить болючі методи спілкування. Так, наприклад, голова РДА ризикнула привести всю свою команду, в якій залишилося чимало "старих" кадрів, у районний будинок культури. Всіх посадила на сцені. А в залі сиділа маса людей, які отримали можливість висловити претензії до керівництва, поставити гострі й часто дуже неприємні питання кожному, зокрема й самій Світлані Шульц... Така словесна "люстрація" дозволила дещо знизити "температуру кипіння" і зняти напругу в районі.
Логічне запитання: чому новий керівник РДА не пішла на поводу в революційно налаштованих мас і не зробила те, що від неї вимагали? Хіба не цього вона прагла й не це обіцяла на майданах? І все ж, Світлана Шульц переконана, що, зберігши "старий кістяк" професіоналів, вчинила правильно і в той же час не злукавила. Вона стверджує, що для того, аби змінити, не завжди треба звільнити. Адже люди здатні змінюватися! З багатьма керівниками, які викликали найбільше обурення й нарікання колективів, вистачило просто по-людськи поговорити, пояснити, чому ними невдоволені. Адже, по суті, людям не так вже й багато треба! Іноді – просто доброго слова, співчуття й розуміння. На жаль, не всі керівники здатні зійти з "трону" й кілька хвилин побути простими й досяжними людьми...
Світлана Шульц, як і кожна жінка, хоче подобатись людям і викликати в них тільки гарні й добрі емоції. Та попри це бажання у неї є недоброзичливці. У районі можна почути про голову РДА різні думки. Чому так? Здавалося б, що є простіше для дипломатичної за своєю природою жінки – сподобатися всім, до всіх знайти підхід? Але Світлана Леонідівна стверджує, що є межа, до якої можна подобатися, але якщо йти далі, то доведеться поступатися принципами, інтересами громади й можна скотитися до банального "чого зволите?". Ось цього вона собі не може дозволити. Тому у неї є... ну, не те щоб вороги, а, скажімо, опоненти.
– Але ж серед цих недоброзичливців є й керівники чималих підприємств району? – цікавлюся я. – І з ними все одно доводиться контактувати й співпрацювати!
– Є, – погоджується Світлана Шульц. – Звичайно, мені неприємно, коли контактувати складно. Але в кожної людини має бути гідність! Є вона і в мене. Тому принижуватися, аби догодити, я не прагну. Головне – робота на користь загальній справі, громаді. Ось тут я боюся нашкодити й переступити межу! А на чиїсь хворобливі амбіції просто закриваю очі і сподіваюся, що час вилікує і пристрасті вляжуться. А ще в мене є маленька жіноча таємниця, – зізнається Світлана Леонідівна і показує невелику ікону Божої Матері, яку вона привезла з Почаєва. – Коли мені особливо важко, я до неї звертаюся по допомогу й пораду...
Але вдавана м'якість цієї жінки здатна іноді трансформуватися в граніт. Так, наприклад, сталося, коли Світлана Шульц привела в район інвестора в особі Миколи Кучера і його "Зернопродукту". Нове завжди приходить з боями і жертвами. Особливо, якщо це нове сходиться в поєдинку із чиїмись інтересами. Якщо ж ці інтереси ще й матеріальні, то на "передовій" лунають залпи і ллється кров...
В Бершадському районі, завжди сильному своїми аграрними традиціями, як стверджує Світлана Шульц, все одно є слабкі "ланки". Якщо їх вчасно не замінити на міцніші, то ланцюжок порветься. Ось такі слабкі в господарському відношенні агроформування трьох сіл голова РДА вирішила укріпити міцним інвестором. Вибір випав саме на ТОВ "Зернопродукт", уже відомий і перевірений в інших районах. А привела його Світлана Шульц саме в ті господарства, в яких були найбільші борги по заробітній платі й існувала реальна загроза, що обсіятись навесні вже не буде чим. Здавалося б, проблем не мало виникати! Але керівники господарств-невдах, як каже Світлана Леонідівна, – горою стали на "захист інтересів". Звісно, власних... Аргумент, який ці керівники взяли на озброєння – Бершадською філією ТОВ "Зернопродукт" керує чоловік голови РДА. Ось тут і піша хвиля звинувачень у "корисливих намірах" Шульц. Мовляв, "лобіює власні меркантильні інтереси", користується службовим становищем і т.д.! – Власний інтерес, – переконує Світлана Леонідівна, – був один: відстаючі господарства перетворити на передові, не дозволити занедбати землю, дати молоді роботу й гідну зарплату. А та обставина, що керівником філії був мій чоловік, дозволяла мені отримати єдиний "козир": в кому, як не у власному чоловікові, я могла бути на сто відсотків переконаною і на кого, як не на свою "другу половину", могла покластися надійніше?
Мабуть, то був найважчий період в її житті!
Пригадує, як вперше приїхала в дещо занепалу Бирлівку, куди вирішила привести інвестора. Збори зривалися двічі... З того зібрання Світлана Шульц приїхала вкрай виснажена, з високим тиском і розпачем в душі, а Микола Кучер, який хотів розповісти людям про ТОВ "Зернопродукт", по дорозі додому потрапив у ДТП...
Сьогодні мешканці трьох сіл – Бирлівки, Баланівки, П'ятківки – мають зразково-показові поля й ферми. Мають високооплачувану роботу й стабільний заробіток. З травня минулого року, відколи в селах з'явився інвестор, до районної казни надійшло в чотири рази більше податків, ніж до того! До речі, з трьох десятків сільських бюджетів Бершадщини тільки три – саме в цих селах – є самодостатніми. А з травня по грудень минулого року фонд оплати праці по ТОВ "Зернопродукт" зріс із 1 млн. 480 тис. грн. до 2 млн. 781 тис. грн., тобто вдвічі. Середня заробітна плата працюючих також виросла в чотири рази – з 244 грн. до 801 грн.
– Ефективний інвестор, який виплачує солідну заробітну плату, не тільки дозволив нам підняти рівень життя в трьох селах і наповнити бюджет, – ділиться Світлана Шульц, – а й створив здорову конкуренцію! Тепер керівники інших агроформувань самі підіймають рівень заробітної плати, аби "підтягтись" до рівня "Зернопродукту".
– А скільки скарг було, – зітхає жінка, – скільки нарікань! І це тривало аж до тих пір, доки люди самі не зрозуміли власну вигоду й не побачили, що мета не обманути їх, а допомогти!
У Світлани Шульц є великі й амбітні плани. По-перше, це створення в районі найбільшого тваринницького комплексу по вирощуванню ВРХ цінної м'ясної породи "Ангус". І знову ж таки, ці надії – на ТОВ "Зернопродукт", яке має подібний комплекс в Криму. Масштаби задуманого справді величні – це 20 тисяч голів ВРХ, сконцентровані в одному місці! Вартість інвестиційного проекту – 45 млн. євро. Власне, це вже навіть не далекі плани: інвестиційний проект вже стартував у 2006 році. Можна лише уявити, які прибутки отримає район і скільки бершадчан матимуть робочі місця та стабільну заробітну плату!
Інша мрія голови Бершадської РДА, мабуть, не є оригінальною. Власне, про це мріяли всі керівники Бершадщини не одне десятиліття. Це – газифікація району. Схоже, ця тема настільки "болить" місцевим мешканцям, що вони без роздратування не можуть чути чергові обіцянки провести газ. Мабуть, тому для Світлани Шульц принципово важливо зламати стереотипи. Ну що ж, якщо чоловікам не вдавалося, може, жінці вдасться?
– Чи комфортно вам на, здавалося б, суто чоловічій посаді? – запитала я Світлану Леонідівну. – Чи не було бажання залишити таку нежіночу по складності роботу, що передбачає титанічну напругу нервової системи, фізичні навантаження? Чи не страждає сім'я?
– Мій чоловік Юрій, сини Андрій та Євген, моя мама – завжди були, є і залишаться для мене найміцнішою опорою. Вони завжди розуміють і підтримують мене. Власне, після приходу на посаду голови РДА я в жодній мірі не змінилася – моя життєва позиція завжди була активною, я ніколи не нудьгувала без роботи і знаходила застосування своїм знанням і енергії. Щодо домашнього вогнища, то я й сьогодні знаходжу час і сили, аби це вогнище не згасло. Як і раніше, мої сини розповідають мені свої таємниці. Я встигаю готувати їм улюблені страви. І на землі (у мене є невеличкий город) ми також працюємо разом, всією родиною. Про те, аби втекти ... Втекти – це найлегше, – відповіла Світлана Леонідівна. – А витримати й перемогти – складно. Мене завжди приваблювала робота, де можна виявити свій максимум. Та й дозволити собі просто піти, коли за мною – люди, які зі мною прийшли, величезні плани про покращення життя моїх земляків, знання, як це зробити, а ще – партія і той, хто мені довірив – Анатолій Матвієнко, я не можу. Це зрада і легкодухість. Вже стільки зроблено, стільки важких днів позаду!.. Хіба з половини дороги йдуть? А подобатися всім – неможливо. Та й чи потрібно?
Олена ОЛЕКСАНДРОВА. Фото Сергія КІСИКА.
(«Погляд»,
17-23 травня).