Треба всіх зібрати, нагодувати, відправити: на роботу, в школу. Діти, онуки, чоловік… Яке щастя, що є цей клопіт! І ось вже сама Марія Нифонтівна йде до школи. По дорозі забирає учнів з класу: Діану, щоб мама не турбувалася, коли маленька буде перебігати дорогу, потім переходить до іншого будинку і вже бере за ручку Георгія. Так і йде вчителька на роботу: в одній руці держить велику сумку з учнівськими зошитами, планами, книжками, а другою міцно тримає невпевнені дитячі пальчики. Потім ці пальчики заставляє водити по стрічках букваря, виписувати каліграфічні літери у зошиті, підправляти барвисті візерунки в альбомах, виминати неслухняний пластилін. Можливо, не все вдається одразу, але є надійний друг і помічник – перша вчителька.
Згадую своє шкільне дитинство… Пишу у прописі слово «Мама», а Марія Нифонтівна притримує ручку, щоб нахил літер був правильний. Як вчителька можу зараз судити: скільки сил потрібно докласти, щоб кожний день були перевірені всі 35 зошитів з математики та мови, щоб була дисципліна на уроці і успіхи в навчанні!
Якщо охарактеризувати Марію Нифонтівну одним словом, то це слово буде «порядок». Порядок у всьому: на робочому місці учня і вчителя, в класній кімнаті, в зошитах та планах. Не буває такого, щоб була брудна дошка чи не политі вазони, а якщо ти не знаєш як виконати домашню роботу, то залишайся після уроків! Такою була Марія Нифонтівна, такою вона є і зараз: енергійною, веселою, але строгою та вимогливою.
Сорок дев’ять років педагогічного стажу збігли як вода. Починала з піонервожатої, але, отримавши дві вищі освіти, обрала собі роботу для душі – вчителя початкових класів. І не помилилася. Бо це за покликом серця. Пишається вчителька своїми учнями – їх більше тисячі. Про кожного може згадати щось гарне і веселе. Та з великою надією говорить про тих, хто обрав професію вчителя.
Дякуємо Вам, Маріє Нифонтівно, за Вашу копітку невтомну працю та зичимо здоров’я ще на довгі роки! Впевнена, що до моїх слів приєднаються всі Ваші учні!
Марія ТИТАРЧУК, вчителька Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.