Після змін у Російській православній церкві і проведення так званої церковної реформи Нікона 1653 року серед різних верств населення з’явилося чимало незгодних зі змінами в обряді богослужіння. Через дотримання ними старих релігійних канонів таких людей почали називати старообрядцями. Вони жорстоко переслідувалися тоді діючими царською владою та церквою. Люди були змушені навіть цілими поселеннями зриватися з насиджених місць та шукати прихистку у різних куточках світу.
Відтак і в Україну, зокрема на бершадсь ку землю, потрапили предки нинішніх жителів Пилипонівки, тікаючи від переслідувань кілька століть тому.
Про нинішні будні громади розповів її керівник, депутат міської ради Павло ГЛАЗОВ.
– Сьогодні старообрядниць ка громада Бершаді – одна з найдавніших та найбільших у нашому місті. Вона нараховує близько тисячі чоловік. Найбільше представників цієї конфесії проживає у мікрорайоні під назвою Пилипонівка, хоча вихідці звідси мешкають і в інших частинах міста та навіть району.
Громада має свою церкву.
Споруда повністю дерев’яна, побудована у другій половині ХІХ століття, є одним із архітектурних надбань не тільки нашого міста, але й України.
Споруджена на пожертви та силами тодішніх прихожан. За всю історію свого існування вона постійно функціонувала. Єдине, що в часи колективізації, аби приміщення церкви не було спалене або понівечене, тут зберігалося зерно.
Ікони у церкві всі писані на дереві або ж мідного лиття. Інших видів виготовлення ікон старообрядці не визнають.
Кожна сім’я має у храмі хоча б одну іменну ікону, краще дві і навіть три. Тому у церкві їх не одна сотня. Іменні ікони відповідають релігійним святам.
За традицією, власник ікони замовляє службу на відповідне свято і повністю її забезпечує усім необхідним для проведення: свічками, вином, олією, борошном та дровами (щоб спекти просфіри, хліб), жертвує кошти на храм. У церкві нема електричного освітлення, використовуються тільки воскові свічки, яких під час літургії може горіти до трьохсот, та олія в лампадах.
За час існування церкви її неодноразово грабували, багато цінного було викрадено та вивезено. Тому зараз храм охороняється. Ікони, які є у церкві сьогодні, також мають багаторічну історію, та їхня основна цінність не матеріальна, а духовна.
При церкві є бібліотека старих книг, якими й досі користуються під час богослужіння.
Храм відремонтовано. Завдяки пожертвам та силам прихожан тут усе підтримується у належному стані.
За рік у церкві вінчають двітри пари, хрестять до півдесятка дітей, а службу погребіння відправляють менше ніж за 30 людьми (залежно від року). Всі богослужіння відбуваються відповідно до старообрядницьких канонів.
Єдине, що храм не має постійного священика. Служби править отець Сергій Лепілов із Вінниці, який почергово їздить у Бершадь та Балту. За його відсутності править Олександр Гастелло, який при церкві є «уставщиком» (дяком). Його дружина Лілія – регент церковного хору, до якого входять 10-12 осіб.
Служба відбувається по неділях і в свята. Кількість прихожан щоразу різна, у неділю – чоловік 30-40, на великі свята – понад 100 чоловік. Під час літургійної служби, яку відправляє батюшка, буває до 20 причасників. Багато людей збираються на службу у церкві в поминальні батьківські дні (поминальні суботи), тоді за старообрядницькими звичаями несуть до церкви кутю з медом.
Ситуації у громаді бувають різними, але люди завжди знаходять порозуміння і все вирішують спільно та мирно.
У впорядкуванні старообрядницького кладовища та інших справах, які стосуються життя громади, допомагають міський голова Михайло Кольченко, міська та районна влада. За що їм громада дуже вдячна.
Активно долучилися жителі мікрорайону і до перейменування вулиць. Відтак обговорили варіанти перейменувань: вулиця Кірова буде Пилипонівською, Енгельса – Церковною, Горького – Старообрядницькою, 50 років Жовтня – Покровською.
У новорічні та дні різдвяних свят бажаю громаді Бершаді та всій Україні миру, добра, міжконфесійного порозуміння.
Записала Тетяна БОНДАР.
вранці -2…-4° 
