Його робота тепер і тоді, коли тільки починав, відрізняється хіба що підходами до вирішення проблем. Набутий досвід все-таки допомагає.
А проблем завжди чимало.
Щоправда, з моменту газифікації сіл ця громада стала більш активною, завдяки чому у М’якоході було створено громадську організацію. А вже з ініціативи цієї організації взяли участь у двох етапах проекту розвитку села за участі ПР ООН.
Участь у першому етапі (освоїли 180 тис. грн.) дала змогу налагодити освітлення вулиць, протяжністю 16 кілометрів. Підтримувати ж його вже можливо з бюджету. Завдяки участі у другому проекті, освоївши 120 тис. грн., зуміли здійснити капітальний ремонт у дитячому садку із заміною вікон і системи опалювання на автономне електричне. Але зробити це вдалося ще й завдяки активності жителів села, які також вносили кошти, допомагали в роботі. А в роботі, як відомо, громада згуртовується ще більше.
Щодо курйозів у ході подолання проблем, то без них чомусь у нас ніяк не обходиться. За словами В.Д. Соловея, будь-який проект у кінцевому підсумку стає відсотків на 10-15 дорожчим, адже необхідно виготовляти проектно-кошторисну документацію, організовувати технічні експертизи тощо.
Чи не найголовніше ж у роботі сільського голови, вважає Володимир Дмитрович, ще й уміти тримати руку на пульсі життя громади. Необхідно особисто спілкуватися з жителями, тільки тоді вдасться вибудувати правильну стратегію розвитку. Зрозуміло, неабияку роль при цьому відіграють уміння вислухати, зрозуміти співрозмовника.
Не менш важливо бути неупередженим по відношенню до когось.
Найважче ж, на його думку, переконати когось, що сьогодні потрібно робити саме цю роботу, а не якусь іншу. У М’якоході доказом того, що влада дотримує слова, останнім часом є хоча б те, що тільки у 2012 році на її розвиток використано до двохсот тисяч гривень з різних джерел надходження. Якщо брати масштабніше, то ще одним доказом є завершення ремонту центральної дороги у напрямку Теплика. Не один із порогів, мабуть, довелося пооббивати сільському голові, поки це сталося.
Щодо коштів, то їх, за словами В.Д. Соловея, ніколи не буває достатньо. Але робити все-таки дещо йому вдається для громади. Володимир Дмитрович часто згадує слова одного з філософів, який сказав: якщо хочете мати те, чого ніколи не мали, то починайте робити те, чого ніколи не робили. Схоже, цей вислів ним і взято за своєрідний девіз. У результаті саме такого підходу біля дитячого садка з’явився гральний майданчик вартістю 35 тисяч гривень, ремонтується будинок культури.
Велика увага у селі приділяється розвитку спорту. Сільські спортсмени є постійними учасниками першості району з футболу, розвивається волейбол, дитячі види спорту. У День захисту дітей у М’якоході проводиться турнір серед спортивних шкіл району, причому, господарі завжди є його лідерами. Проводяться також турніри пам’яті воїнівафганців, а також землякаодносельчанина Героя Радянського Союзу М.О. Воронцова. До речі, торік М’якохідська сільська рада стала переможцем районного огляду-конкурсу на кращий стан фізичного виховання та спорту в територіальних громадах.
Для цієї громади, у чому є заслуга сільського голови, характерним є те, що всі проблеми тут вирішуються у тандемі «влада-громада».
А щодо високосного 2012 року, то, за словами Володимира Дмитровича, він навіть видався одним із найбільш вдалих для місцевого самоврядування. Адже освоєні на розвиток громади кошти у всіх на виду, а це означає, що служитимуть вони для неї довгі роки.
Брати участь у різних конкурсах – вигідно, переконаний В.Д. Соловей, адже це залучення додаткових коштів для розвитку села. М’якохідська громада успішно демонструє це на практиці.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
