Не ферма, а містечко тваринників

Шляхівське сільгосппідприємство традиційно серед кращих, у тому числі і у веденні цієї галузі. Хоч останнім часом у багатьох змінилося до неї ставлення – є села, де немає жодної голови ВРХ – тут територію молочно-товарної ферми можна було б цілком заслужено назвати, орієнтуючись на її вигляд, містечком тваринників.

Олег Іванович за фахом агроном, але далеко не кожний із зоотехніків чи ветспеціалістів настільки знає і любить галузь тваринництва, як він. Кажуть, саме він і є ініціатором того, щоб порядок на цьому виробничому підрозділі завжди був зразковим.

А змушений був вникнути у її тонкощі, мабуть, ще тоді, як працював заступником голови по тваринництву. Неабияку роль відіграло і те, що він сам є вихідцем із династії фахівців цієї галузі – головним зоотехніком працював батько, мама очолювала колектив ферми.

Навіть у цьому засушливому році тут утримується до восьмисот голів великої рогатої худоби, зокрема до трьохсот корів. Це крім того, що у господарстві є ще чимала свиноферма, вівцеферма, пасіка, зберегли більше двох десятків коней.

Головний зоотехнік господарства І.В. Пудлич запевняв, що то неправда, коли виправдовуються, що тваринництво невигідне. Легше всього було б збути галузь. Але ж тепер є робочі місця для 43 працюючих, трохи менше їх на свинофермі.

Коли готувався цей матеріал, на фермі доїли щодня по 2,8 тонни молока. Причому продуктивність зростає. Якщо торік в середньому від корови надоїли по 4 тисячі кілограмів молока, то у цьому році буде вже по 4,5 тисячі кілограмів.

Цікаво, що на цій фермі не прагнули останнім часом впроваджувати щось нове, а удосконалювали роками напрацьовані підходи до ведення галузі. Доїння, годівля і чистка тут триразові. Щоб не марнувалися корми, годівниці наростили дерев’яними брусами, до яких закріпили ще й увязь. Дерть, макуха, барда у поєднанні з грубими кормами – ото і ввесь в основному раціон годівлі – тільки дійшло б все до годівниць. Розрахунок кормів ведеться на відповідну кількість молока, яке збираються надоїти.

У свій час займалися коровами айрширської породи, але тепер поступово їх витісняють голштини, які краще зарекомендували себе.

Брацлавський молокопровід підтримували власними силами і він зберігся. Навантаження на доярку – 50 корів, проте їхня робота двозмінна.

Є молокоблок, холодильне обладнання, тому претензій до якості молока немає.

Тутешнім виробникам не переробники диктують ціну, а навпаки, вони шукають самі собі більш вигідних партнерів.

Варто було одному з них знизити ціну на молоко, як одразу ж почали продавати його на ПАТ «Бершадьмолоко».

Відколи почали рахувати гроші, то по-іншому ставлять - ся до заготівлі кормів. Кукурудзу заготовляють у силосні споруди, щоб не було сухого зерна, бо таке не дає віддачі. Акцент при заготівлі змістили від кількості на їхню якість. У цьому засушливому році не так просто було заготовити їх і у Шляховій, але додавшиу раціони концентратів, молока почали доїти навіть більше.

Від ставлення до роботи людей теж багато залежить.

Тому на цій фермі давно діє принцип: хочеш заробити – то працюй на совість. Тобто зарплата залежить від виробництва молока. Одними з кращих на фермі вважають доярок С.М. Досич, Н.І. Сторожук, О.В. Москалюк, Р.М. Гайдук, О.І. Хмарук. Не можна не відзначити і механізаторів М.С. Скрипника, О.І. Язвенюка. Але всі пам’ятають, що багато залежало і від тих, хто забезпечував зеленими кормами.

В окремих селах, з різних причин, вже не хочуть іти на роботу на ферму, а в Шляховій тут трудиться в основному молодь. Чи не тому, що тут завжди прагнули створити для цього умови – є кімната відпочинку, видають спецодяг, інвентар.

Щодо новинок, то крім удосконалення годівниць, змонтували й нові гноєтранспортери і тепер один механізатор вправляється з очисткою двох чотирирядних приміщень. До зими підготувалися теж. Оскільки біля приміщень надійні під’їзди, відходи з-під транспортерів відвозять не тракторами, а автомобілем – один водій вправляється це робити на МТФ і свинофермі.

Щоб не виникало проблем з напуванням, на оборі встановили звичайне бетонне кільце, які використовують при будівництві колодязів, забетонували його дно, змонтували клапан з поплавком і тепер у ньому завжди є вода. А щодо барди, то хоч і не дешево обходиться її доставка, від неї не відмовляються. Як тільки її не стає, враз молока меншає на центнер. Жом не заготовляють, бо дорого обходиться.

Вирощування малих телят на відкритому повітрі не практикують, натомість до 20-денного віку за ними доглядає доярка, далі їх передають телятницям, які їх і випоюють.

Здавалося б, працюють дещо за застарілими технологіями, однак доводять прадавню істину: що просте – те геніальне. Головне, що є віддача, економічний ефект. Варто тільки працювати як слід.

Павло КУШПЕЛА