Молокоблок в Лісничому. Чому вчить його відкриття?

Почалося все з того, що, взявши участь в обласному конкурсі розвитку територіальних громад, саме лісничани стали переможцями. Не встигли ще навіть як слід порадіти, як навколо цього почалися неабиякі проблеми.

Адже замість обіцяних п’ятидесяти тисяч гривень, їм, як переможцям, виплатили з області тільки 25 тисяч. А те, що всі роботи були розписані, сплановані саме на 50 тисяч гривень, нікого не цікавило.

Де мали взяти решту, тобто 25 тисяч, яких не вистачало?

Щоправда, 6,7 тисячі гривень виділив район, ще майже стільки взяли з місцевого бюджету. Але навіть з ними ледве нашкребли 38,4 тисячі гривень. Що за них можна було зробити, коли тільки охолоджувач молока коштував 42 тисячі гривень.

Тож, щоб його все-таки купити, «доточували» дану суму звідки тільки могли. Хоч знали, що для нього доведеться ще й якийсь будиночок облагородити, на що теж потрібні кошти, підвести воду, електроенергію, облаштувати водовідведення.

Не встигли ще добре зорієнтуватися, що робити далі, як «згори» вже почали суворо питати, чому не введено в дію охолоджувач молока? Іншими словами – це мало означати для сільського голови, що який ти, мовляв, керівник, коли взяв у держави готові гроші і не використав їх. При цьому нікого не цікавило, скільки вже і з яких джерел довелося витратити на додачу до них власних, щоб виконати програму. Як не цікавило і те, що, одягнувши робочий одяг, сільський голова сам змушений був брати участь в облаштуванні того молокоблоку, щоб хоч щось зекономити. Адже коли будеш працювати сам, то ще хтось допоможе.

Тим часом контролюючі органи стали серйозно питати сільського голову за використання коштів. Він змушений був не тільки писати пояснення з цього приводу, а ще й запрошував відповідні служби, щоб їх представники особисто приїхали у Лісниче і переконалися, що нічого з виділеного не пропало.

Звичайно ж, приїжджали, перевіряли. В результаті виходило, що все нібито є, а молокоблока нема. Що робити далі і на які кошти – ніхто нічого не міг порадити.

Вихід все-таки знайшовся.

Керівництво ТОВ «Волошка», що базується на заводі продтоварів, зацікавилося тим, щоб найшвидше ввести в дію цей молокоблок, але допомогти грішми обіцяло за умови, що їм буде дано «зелене світло» на заготівлю молока у даному селі.

Сільський голова згодився на таку пропозицію. А коли вже «Волошка» вклала у цей молокоблок і свої кошти, його взагалі передали їй в оренду.

Відтоді жителі однієї частини села продають молоко на Бершадський молокозавод, а інші – у ТОВ «Волошка». Таким чином, було знайдено вихід із безвихідного становища, і молокоблок запрацював. Хоч приміщення його невелике, місця у ньому поки що вистачає. Добре, що хоч молокоздавачі мають вигоду з цього. Можливо надалі й заготовачі будуть чимось допомагати громаді.

Перший висновок з цієї історії приблизно такий – де сільський голова, як кажуть, «ворушиться», прагне щось конкретне зробити для громади, то і результати обов’язково не забаряться. Тепер О.Г. Світайло навіть пересердився і твердить, що таким чином потрібно діяти і далі.

І ще один досить немаловажний висновок: потреба в облаштуванні даного молокоблока постала вже через декілька місяців після того, як приміщення такого було «рознесено» на колишній молочнотоварній фермі.

Хто винен у цьому – здогадатися не важко. І це повинно стати уроком для всіх громад.

Павло КУШПЕЛА