На знімках: звітувати сільському голові Петру Васильовичу Швецю було про що; в сільському клубі Берізок-Бершадських давно вже не було стільки людей.
Оскільки обидва села входять до однієї сільської ради, тож сільський голова П.В. Швець, щоб ні в чому не порушувати єдність громади, звітував за виконану роботу за звітний період з одним і тим же звітом, конкретизуючи тільки окремі події.
А ініціативи йому у повсякденних напружених буднях ніколи не бракувало, тому і звітувати мав про що. Чого тільки варта була його організаторська робота по газифікації обох сіл. Причому, присутніми сприймалося все без зауважень. Якби тільки у його промові було щось не так, то вони одразу ж на те б відреагували. А в даному випадку відчувалося, що те, що планували, в основному виконано у всіх напрямках.
Справжні ж дебати, в одному й іншому випадках, розпочалися, коли перше, чи основне питання порядку денного, було вже позаду і приступили до обговорення іншого, яке скромно значилося – різне. Тут вже представники громади перебрали, особливо у Берізках-Бершадських, ініціативу на себе і внесли пропозицію, на що мали повне право, щоб надати слово ще й директору ТОВ «Агрофірма «Джулинка» М.Ф. Хливнюку.
Хоч за словами Миколи Федоровича він вже звітував про виробничу діяльність в трудових колективах, запитання, які ставилися перед ним, можна було б віднести до розряду тих, які називають незручними навіть для керівників з таким досвідом роботи, як у нього. Питання були і по розрахунках за паї, і по заробітній платі в рослинництві й тваринництві, і по майну.
Знали б тільки в Усті, що декілька разів у Берізках-Бершадських згадували про них, сусідів, і щоразу ставили у приклад, як потрібно вести господарство.
Претензії по багатьох позиціях щодо господарської діяльності ТОВ «Агрофірма «Джулинка» були і в О.Ф. Снігура: по врожайності, заробітній платі тощо. Хоч по окремих позиціях керівника даного господарства, яке не так часто критикували, навіть можна було б зрозуміти.
Наприклад – керівників, які давно позбулися худоби, часто навіть не згадують, а от його, який її зберіг, тепер ще й критикують, що воно зменшилося. Проте, по більшості позицій, керівництву агрофірми все-таки доведеться попрацювати, щоб поліпшити ситуацію, адже у наступному році завершується строк оренди земельних паїв. Тож окремі неспроста цікавилися, чи можливо взагалі від’єднатися від Джулинки і, заручившись підтримкою іншого інвестора, спробувати господарювати самостійно.
На зборах в обох селах виступив й представник відомого сільгоспвиробника «Кряж», який починає будівництво в Джулинці великого елеватора.
Щодо позиції влади, то О.Ф. Снігур висловився так: для влади найважливішим у даній ситуації є те, щоб земля використовувалася ефективно, господарство розвивалося, створювалися робочі місця, а всі проблеми вирішувалися цивілізовано.
На сході громадян села у Джулинці натиск на керівника місцевого господарства був дещо стриманим, проте і в даному випадку порушувався цілий ряд проблем, які знайшли б своє віддзеркалення на більшості громад району. Зауважувалося й на те, що про процвітання у даній громаді мова може йти тільки тоді, коли у ній буде нараховуватися більше дітей, вистачатиме для всіх робочих місць тощо.
Чи може несправедливими були зауваження, що нібито в селі не треба вже ні зоотехніка, ні агронома, ні інженера?
У деяких виступах відчувалася відверта ностальгія за колгоспом, хоч молодші покоління не знають вже навіть, що це таке. А от щодо діяльності сільського голови, то і в Джулинці також наголошувалося, що він робив все можливе для розвитку громади.
Однак і зауважень та пропозицій не бракувало – і щодо екології, вивезення сміття й ліквідації стихійних сміттєзвалищ, зайвої наявності торговельних точок, які у даній громаді є вже чи не на всіх вулицях. «Чи потрібно їх стільки в селі, та ще й таких, де розпивається спиртне?» – небезпідставно запитував один з виступаючих.
Дуже важливим на сходах громадян в обох селах було те, що представники громади вже не прагнули залишатися в тіні, мовляв, моя хата скраю, а натомість висловлювали цілий ряд проблем, без вирішення яких, на їхню думку, далі рухатися неможливо. І влада району тільки підтримуватиме їх у цьому.
Звіт сільського голови в обох селах було схвально затверджено, а вирішення проблем зафіксовано в рішеннях зборів. Такий перебіг подій є ще одним доказом того, що громади дедалі більше прагнуть вникати в суть подій, не залишатися байдужими до вирішення власних проблем.
Тож рік новий, поряд із святами, має стати для джулинчан й роком буденної напруженої роботи. Без цього зміни на краще неможливі.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
