На знімку (зліва направо): механізатор Анатолій Павлович Гончарук і директор кошаринецького господарства Сергій Станіславович Царюк біля мульчувача, яким подрібнюються у полі поживні рештки
Згадаймо хоча б у якому стані території механізованих загонів у окремих селах. Найчастіше, як в отій приказці: «Як є пліт, то немає воріт, а як і є ворота, то обов'язково немає плота». І це в пору, коли навіть кожний кілограм металолому вже в ціні. Хоч на їх територіях зберігається техніки на мільйони гривень, навіть примусовими методами не завжди вдавалося їх огородити, щоб краще зберегти оте добро.
Тим часом навіть у такому невеликому господарстві, як кошаринецьке, крім огорожі, воріт, вирішили побудувати на в'їзді ще й прохідну, а на самій території встановити ще й відеонагляд. Таким чином, контроль за технікою, а заодно і за зерноскладами, які на території цього ж мехзагону, здійснюватиметься надійно і цілодобово.
Звичайно, розповідаючи про це, не можна не згадати і ще одну мудрість: якщо будують – значить не бідують. Що у Кошаринцях це саме так, засвідчує і той факт, що вже в цьому році тут мають намір справити новосілля у новому офісному приміщенні, яке до цього не використовувалося, і опоряджувальні роботи в якому ведуться. У планах перенести поближче до місць зберігання техніки ще й чималий металевий ангар. Надалі сама ситуація підказує, що пустувати він не буде.
Неважко здогадатися, що більш серйозно дбати про збереження основних засобів виробництва тут почали з придбанням техніки, яка дорого коштує. От і в нинішньому році купили комбайн «Джон-Дір» і навіть встигли випробувати на цьогорічних жнивах. Тож сам Бог велів, щоб така техніка була під надійним наглядом.
Щоправда, жнива у цьому році кошаринецькі механізатори розпочинали не на своїх полях, а в Тростянчику, виручаючи сусідів з обмолотом ріпаку. Власні ж пшениці імпортної селекції тим часом ще дозрівали.
Озимий ячмінь, щоправда, на площі сто гектарів на день, коли готувався цей матеріал, все-таки на своїх полях вже обмолотили – кожний його гектар видав по 40 центнерів.
Чотирма наявними у цьому господарстві комбайнами, які спроможні щоденно збирати хліб на площі до ста гектарів і навіть більшій, з обмолотом ранніх зернових у себе вдома, як це не раз було у попередні роки, планують справитися за лічені дні. На заваді може стати хіба що негода. Навіть у найскладніші роки більше, як десять днів, жнива у Кошаринцях не тривали.
Щоб на території мехзагону не було бур’янів, тутешні умільці зконструювали косарку і тепер успішно нею користуються.
Ще однією новинкою у цьому господарстві є мульчувач соломи, яка залишається в полі після комбайнів. Подрібнені і розкидані з його допомогою покоси, а одним агрегатом цю роботу виконують на площі до 20 гектарів у день, після додавання одного центнера аміачної селітри на кожний гектар заробляються в грунт.
За даними науковців, це замінює десять тонн органіки на кожному гектарі. На підході у це господарство ще один комбайн «Джон-Дір», який вже братиме участь в обмолоті соняшнику. На придбання саме цієї марки зернозбиральної техніки ставку зробили з врахуванням того, що запасні частини до таких комбайнів набагато дешевші, ніж до інших імпортного виробництва. Та ще й сервісні центри по їх обслуговуванню недалеко.
Про зернотік у цьому господарстві теж можна висловитися словами приказки, у якій йдеться, що коли буде критий тік, то не пустуватиме засік. Щоправда, тік тут поки що хоч і не критий, проте піднавісів для збіжжя на ньому достатньо.
Щодо комбайнерів, які беруть участь у жнивах, то і Володимир Очашлюк, і Віталій Токаренко, Олексій Терінчик і Анатолій Бездітний давно вже випробувані напруженими піковими періодами робіт на полях кадри, хоч і молоді ще за віком.
У Кошаринцях придбали також сучасний розкидач мінеральних добрив із супутниковою навігацією. Такий агрегат справляється з цією роботою за одну тільки ніч на площі сто гектарів. Причому, якість внесення відмінна.
Щодо самого керівника господарства, то у Кошаринцях кажуть, що Сергій Станіславович не цурається сам сісти за штурвал комбайна і намолотити якусь машинудругу зерна, щоб тільки техніка не простоювала.
Одним словом, у кого, як кажуть, руки ростуть звідки треба, і хто думає по-сучасному, а до всього ще й у кого робити це все є охота, там і робота і відповідна віддача є від неї.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
