У непростій ситуації

Спочатку,щоб не виникало ніяких непорозумінь, працівники сільської ради обійшли село, провели відповідну роз'яснювальну роботу. А далі, щоб не допустити хаосу, зайвої ходанини, встановили чергу по вулицях. В результаті ще в середині листопада мало що залишалося вже збирати з цих заяв.
Аще постійно у її полі зору, як і повинно бути, наповнення бюджету. В результаті ще станом на перше листопада його було виконано на 130 відсотків.
– Але що з того, – каже Тетяна Василівна, – коли це майже 20 тисяч гривень. Їх для такого села зовсім мало, і вони витрачаються в основному на покриття захищених статей. На розвиток громади не залишається майже нічого.
Але хіба могла вона, будучи педагогом за фахом і покликанням, допустити, щоб не функціонував дитячий садок, який закрили через те,що не було проточної води і не діяла каналізація. Тож частину робіт, коли готувався цей матеріал, тут було вже зроблено, і навіть велася мова про те, щоб у новорічні свята він вже діяв. Частину коштів для нього знайшли у сільській раді, частину робіт виконали силами працівників дитячого садка і батьків, які теж з розумінням поставилися до цієї проблеми.
Хоч і не зовсім так, як колись, а таки працюють заклади соцкультпобуту.  Їх забезпечено паливом. Щоправда, у будинку культури є можливість опалювати лише окремі кімнати. У сільській раді розуміють, що лише створивши хоч якісь умови, можна щось вимагати з працівників цих установ.
Набагато легше було сільському голові, коли мало не всі проблеми громади вирішувалися через єдине базове господарство. Нині ж у Голдашівці його немає, а господарюють три фермери, 92 гектари землі обробляється одноосібно. Виручає Тетяну Василівну, а заодно і всю громаду, тільки співпраця. А їй вдається підтримувати контакти з усіма. Різниця тільки в тому, що хтось допомагає більше, а хтось менше.
Хоч криза добралася і до тутешніх сільгоспвиробників, тут вже певною мірою адаптувалися до пов'язаних з нею проблем. Діють у селі і олійня, і млин, хоч і віддали їх фермерам. Діючим залишається і молокоблок, через який заготовляється молоко.
Не так давно у цьому селі ще діяв сільськогосподарський кооператив, куди входили названі об’єкти, і який з певних причин перестав існувати. Але такою вже є особливість даної громади, що тільки на власних помилках вчаться, як краще щось у своєму селі організувати.
Навіть епідемія грипу поки що обминає це мальовниче село з його працьовитими людьми. А от тенденція до зменшення населення простежується серйозно.
Крім фермерства і земельних наділів, в Голдашівці займаються ще й заготівлями лікарських рослин. У селі є навіть свій заготовач цієї сировини.
Худобу утримують теж, але знову ж таки відстежується тенденція на зменшення її поголів'я, особливо корів. І не вина тут сільської ради чи депутатів. Тетяна Василівна вбачає однією з головних причин всіх негараздів те,що люди, насамперед, не відчувають належної віддачі за свою працю. А трудяться у селі всі до глибокої старості.
Від місцевої влади, на її думку, у даній ситуації залежить хіба що те, щоб населення швидше орієнтувалося у теперішньому законодавстві, у якому іноді навіть фахівцям не так просто розібратися. Тож у сільській раді щоразу, наскільки це можливо, намагаються у доступній формі розтлумачувати окремі положення цих законів, того, у якому світі нині доводиться жити.
В селі більшість населення старшого віку, переорієнтовувати яких буває дуже важко. Тут потрібні особливі підходи. Наприклад, давно підмічено, що працювати з людьми у колективах чи безпосередньо по місцю їх проживання набагато легше, ніж тоді, коли вони приходять вже у сільську раду. Чого варто було, щоб тільки примирилися дві релігійні громади на його території. Однак про дану проблему вже й забули.
Від керівників фермерських господарств теж чимало залежить, яка ними проводиться робота з населенням.
Тетяна Василівна, кажуть, налаштовує кожного з них і на це.
Добре функціонує загальноосвітня школа, в якій навчається 73 дітей. Багатодітних сімей у селі чотирнадцять. Як жартує Т.В. Волошина, їй чомусь завжди доводиться працювати у дуже складний і відповідальний період, – очолювала школу, коли держава затримувала фінансування і зарплату, тепер от керує громадою в період реформування села.
Не секрет, що в багатьох випадках саме завдяки їй у селі вдалося пом’якшити кризові удари і протиріччя.