На шляху злетів і виживання - Бершадський електротехнічний завод

3а 35 років через завод пройшло багато людей. Більшість з них, в період до 1991 року, розпочинали на ЕТЗ свою трудову діяльність з першою відміткою в трудовій книжці відділом кадрів заводу.
Тут знайомились, одружувались. В цих сім’ях вже виросли діти й онуки. В середині 80-х середній вік працівників колективу становив 28 років, при чисельності 800 чоловік.
Тоді кожен рік, після закінчення середньої школи, на завод приходили 70-80 юнаків і дівчат. Приймали в рік 120140 чоловік, а плинність була 110-120 чоловік. З заводу йшли на військову службу, вступали до інститутів та технікумів, рідко – за зміни місця проживання. По рівню заробітної плати ми були на 3-4му місці в області. На кінець 80-х років чисельність становила біля тисячі чоловік.
Підприємство випускало важливу для народного господарства продукцію. З більшості її видів ми були єдиними виробниками, монополістами. Це вироби військового призначення (для літаків-винищувачів, ракет, підводних атомних човнів та інше), для енергетики (атомних електростанцій, електропідстанцій та інших об’єктів).
Продукція заводу надходила на безліч підприємств по всій території Радянського Союзу та до 10 країн світу.
Відправка йшла і літаками з аеропорту м. Бершаді, і залізничними контейнерами зі станцій Бершаді, Гайворона, Джулинки. Для виконання виробничих завдань на підприємство надходили сировина і матеріали з багатьох підприємств Росії та України. Використовували в місяць до 25 тонн прокату кольорових металів (мідь, алюміній, бронза, латунь), до 15 тонн прокату чорних металів, до 5 тонн емальпроводу. Завод працював у дві зміни. То був період напруженої роботи, націленої на виконання важливих завдань. В тих умовах формувався трудовий колектив зі своїми традиціями, особливостями, з енергією і запалом молодих людей. Працівники сумлінно виконували складні виробничі завдання та вміло поєднували важку працю із змістовним відпочинком.
За зразкове виконання обов’язків, самовіддану працю, були відзначені державними нагородами Б.В.Процишин – орденом «Знак Пошани», П.Ф. Печерога – медаллю «За трудову відзнаку», Г.Г. Сусел – медаллю «За трудову доблесть», П.Т. Сметюх – орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.
В перші 15 років заводський колектив був найчисельнішим серед підприємств району.
Профспілкова, партійна і комсомольська організації вели важливу виховну роботу.
Спрямовуючи завзяття, емоційність молоді на виконання виробничих завдань, організовували на високому рівні художню самодіяльність, спортивно-масову роботу.
Колектив виборював перші місця в районі за багатьма видами спорту. До речі, свої перші здобутки в роботі з колективами започаткувала на ЕТЗ й нинішній голова райдержадміністрації Світлана Леонідівна Шульц, яка була секретарем комітету комсомольської організації заводу – найчисельнішої у районі в кінці 80-х років. Про належну виховну роботу в колективі підтвердженням є те, що найменше порушників громадського порядку в м. Бершаді було із числа працівників ЕТЗ.
Разом з нарощуванням обсягів виробництва, вирішувались й соціальні проблеми сімей працівників. Виділялись кошти, ліміти на вирішення й соціальних потреб міста.
Будувались багатоквартирні будинки для заводчан на 40 і 45 квартир. При допомозі заводу був побудований 30-квартирний панельний будинок, була виготовлена проектно-кошторисна документація і виділено місце на будівництво 80-квартирного будинку. Завод взяв дольову участь в будівництві тепломережі, каналізаційної мережі міста, виступив забудовником міського дитячого садка №3 «Малятко» та середньої школи №3.
Те як завод розвивався, формувався швидкими темпами його колектив, була об’єктивна необхідність його народження. А суб’єктивна причина появи ЕТЗ в Бершаді в тому, що в людей-засновників, в кожного, було своє завдання в існуванні цього підприємства. Для В.О. Пономарьова, тодішнього директора Київського заводу реле та автоматики, була необхідність швидкого розширення обсягів виробництва важливої продукції за рахунок використання, шляхом реконструкції, господарських приміщень колгоспу ім. Леніна с. Бирлівки, без створення додаткових робочих місць в м. Києві. Через 5-6 місяців в Бершаді вже почався випуск продукції. Для В. Ф. Темного, тодішнього першого секретаря райкому партії, головним було створення робочих місць для місцевого населення, поліпшення і розвиток соціальної та культурних сфер у райцентрі.
Так, це все були роки гордості за успіхи в виконанні завдань, в задоволені потреб заводського населення. А після були 90-ті роки. Різко скоротились замовлення на продукцію. Багато підприємств-споживачів скоротили обсяги виробництва, а деякі зникли з промислової карти.
Перехід від планової економіки до ринкової вніс свої корективи в роботу підприємства. Порівняно з іншими, завод успішніше вирішував проблеми виживання. В 90-ті в нас майже не було випадків заборгованості по зарплаті, а заборгованості до бюджетних фондів взагалі не допускалося. В цьому ми виглядали краще інших підприємств міста.
І все ж низький рівень зар - плати, зниження зайнятості працівників негативно вплинули на плинність кадрів. Із заводу звільнялось багато кваліфікованих працівників.
Та не дивлячись на труднощі, і сьогодні завод діє, в корпусах, за верстатами, на робочих місцях працюють робітники. Ремонтна дільниця (керівник Б. В. Процишин) забезпечує роботу обладнання.
Відзначається своєю високою професійною роботою інструментальна дільниця, яка не тільки забезпечує відновлення технологічного інструменту (ливарні форми, штампи), а й виготовляє нові для нових виробів продукції.
Інструментальна дільниця – одна з кращих серед нині працюючих підприємств області, і в цьому заслуга її організатора, колишнього керівника, нині покійного В.Т. Лакеєва. Кваліфіковані спеціалісти-налагоджувальники верстатів і обладнання забезпечують виконання виробничих завдань. Конструктори-технологи не тільки ведуть конструкторський та технологічний супровід виробництва, але й готують виробництво нових видів продукції.
Нас сьогодні всього до 200 чоловік і середній вік біля 50ти років.
З 2000-го підприємство нарощувало обсяги виробництва й реалізації, зростала зарплата працівників. На жаль, на роботу заводу відчутно вплинула нинішня світова фінансова криза. Обсяги замовлень скоротились в 2-2,5 раза. Знизилась зайнятість працівників, зменшилась їх зарплата.
Адміністрація, спеціалісти і всі працівники розуміють, що задоволення їх особистих потреб поєднане з вирішенням проблеми виживання підприємства, тож роблять все можливе, щоб воно працювало.
В день ювілею заводу хочу щиро подякувати всім працівникам, робітникам, які працюють за верстатами МПШ дільниці, на складальних дільницях, забезпечують роботу обладнання і технологічної оснастки, ведуть технологічний та конструкторський супровід виробництва, працівникам інших допоміжних служб, керівникам та майстрам, своїм заступникам за їх роботу, ініціативу, турботу про життєвість підприємства, його колективу.
Вітаючи з Днем заводу, бажаю всім, хто сьогодні працює на підприємстві і чиє життя було пов’язане з ним, міцного здоров’я, успіхів, хороших заробітків, в сім’ях – благополуччя й достатку, успішного вирішення всіх проблем.
Дмитро ЯНЧУК, голова правління ВАТ «БЕТЗ».