Селу потрібна підтримка

Незадовільно було представлено і тваринництво.
Якщо свинарство і вівчарство ще більш-менш, то цього не скажеш про ВРХ. Бик-плідник з Умані, якого привозять щороку, жартував Сергій Павлович, вже навіть знає на ній своє місце.
Хоч виставка була досить представницькою, Президент України В.А. Ющенко чомусь на неї запізнився більше, як на годину. Та і його виступ був в основному з констатації фактів. Хотіли ж почути про чітке спрямування, куди далі хилитиметься наше сільське господарство, чи буде реальна підтримка селу. Натомість почули шокуюче рішення Уряду про надання квоти на ввезення в Україну майже дворічної норми споживання м'яса із-за кордону.
Навпаки, каже Сергій Павлович, ми чекали якихось гарантій на його виробництво в себе. Молоком, м'ясом, на його думку, Україну сповна міг би забезпечити вітчизняний виробник, якби політика до нього у нас була продуманою.
Щодо цукросировини, то наша делегація теж зрозуміла, що вона поки що нікому й непотрібна. Як її може вирощувати, наприклад маньківське господарство, буряководів якого за останніх десять років переробники "кинули" аж тричі.
У наших сільгоспвиробників взагалі чомусь склалося враження, що Україна цікавить всіх лише як дешевий ринок сировини, робочої сили і як ринок збуту того, на що за кордоном нема вже попиту.
Так, нам треба виходити на рівень зарубіжжя по собівартості продукції, але де при цьому брати кошти на виробництво при існуючій політиці до села? Де гарантія, що у нас не придумають ще чогось, через що збувати нашу продукцію стає невигідно?
А гроші на сьогодні рахують вже всі. Пайовикам байдуже, що вирощуватимуть у господарстві, їх більше цікавить сума оплати за оренду землі.
А у Маньківці, мало не з розпачем розповідав С.П. Савченко, є, наприклад, свині, але їх як і беруть, то по таких цінах, що галузь взагалі стає невигідною. Та ще й землі у господарстві, за бальною оцінкою, чи не найгірші в районі. Але складати, як кажуть, руки ми не збираємося, тим більше у переджнивну пору. Хоч спробуй, працюючи в таких умовах, мати прибутки.
Тож побувавши на виставці, наші керівники ще раз переконалися: ситуація щодо села продовжує залишатися надто складною і серйозною. У полях зріє непоганий урожай, але знову доводиться потерпати, чи буде від нього вигода. Адже на сьогодні дійшло вже до того, що село потерпає іноді навіть не стільки від недороду і від непогоди, як від умов, у яких доводиться працювати його трудівникам.
А секрет усіх бід, на думку деяких наших керівників, досить простий: якщо господарства будуть нормально працювати, мати прибутки, ніхто, здається, не захоче продавати дешево землю на догоду Євросоюзу. От і створюються кимось умови, щоб від неї почали відмовлятися і скупити її можна було за безцінь.
Павло КУШПЕЛА