Заміж вийшла у 19 років – після закінчення першого курсу вузу. Познайомилася зі своїм чоловіком Миколою, який, до речі, теж з П’ятківки, але на той час вже проживав у Бершаді, на весіллі його двоюрідної сестри Лариси (Світлана й Лариса були подружками).
– З Колею ми зустрічалися мало – всього півтора місяці і одружилися, – розповідає С.П. Швець. – А рівно через рік ми вже справляли хрестини. Син Андрій народився 28 червня – тепер це День Конституції України. Цього року він закінчує 11 класів, готується поступати до Вінницького Національного технічного університету. У 2002 році народилася Ліза – нині учениця четвертого класу, а через три роки – Катя, найменшій – Тані – два роки і один місяць.
– Як же ви наважилися народити чотирьох дітей? – цікавлюся. – Адже виховувати, давати їм раду у наш час дуже непросто.
– Це дар Божий, це моя доля. Діти – це таке щастя… – посміхається щаслива мати, і очі її випромінюють радість і оптимізм. – Я була впевнена, що мене підтримають чоловік і батьки.
Багатодітна сім’я Швеців (на знімку) мешкає в котеджі недалеко від медичного коледжу. В трьох кімнатах їм поки що не тісно, але молоді батьки думають і про майбутнє, тож через дорогу придбали земельну ділянку, заклали сад, за кілька років побудували будиночок, в якому ще потрібно виконати внутрішні роботи.
Світлана Петрівна хвалить чоловіка – він у неї майстер на всі руки, фактично сам будував хату, у всьому допомагає дружині, любить дітей, можна сказати – вибавив дівчаток. Микола Миколайович у свій час закінчив профтех - училище, нині працює механіком-машиністом котельних установок на електротехнічному заводі.
А сама С.П. Швець, яка за освітою економіст, працює завідуючою відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру. Працювати в цьому колективі їй дуже подобається, каже: «На роботу йду із задоволенням і з роботи теж». Правда, йду – це не зовсім точно, радше – їду, адже на роботу Світлана Петрівна прибуває на малолітражному автомобілі, заодно підвозить дітей до школи. Авто придбали зовсім недавно – кілька місяців тому. Подружжя щиро вдячне батькам, які всіляко підтримують їхню сім’ю, в тому числі і матеріально.
Діти Швеців, за словами їхніх батьків, дружні, славно вчаться. Андрій активно займається спортом, особливо полюбляє вправи на турніку, захоплюється також комп’ю - те ром, інформаційними технологіями. Ліза і Катя – учасники зразкового дитячого ансамблю естрадного танцю «Мрія» районного будинку культури, часто виступають на концертах, в тому числі і за межами району.
Звісно, в такій великій сім’ї матері не вистачає часу на якесь захоплення. Однак С.П. Швець, по мірі можливості, в’яже речі для дітей, шиє їм костюми до різних свят. Діти дорослішають і теж долучаються до домашньої роботи, допомагають батькам.
– Ви знаєте, мрію про те, щоб ми завжди жили дружно, щасливо, щоб діти виросли гарними і добрими людьми, – говорить Світлана Петрівна.
– І щоб батьки якомога довше жили, бачили успіхи онуків і пишалися ними.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
вранці -2…-4° 
