Під чар-співи дзвінких соловейків,
Досвіт сонця загарбники злі
Звіром вдерлись з вогнем та залізом,
Розсіваючи смерть по землі.
Світ не бачив такої навали,
Знахабніло-фашистських катів,
Які кинулись нищити людство –
Попри глузд: і дітей, і батьків!..
Мужньо звелися всі покоління,
Від малого до старця в роках:
Хто багнетом, хто просто руками
Мир для нас воював на полях.
Сарана все змітала собою,
Та завадила мужність проста,
Всевишнім освячена із неба –
Нездоланна і вічно свята.
Розім’яла, спинивши армаду,
І в демарші хвалених полків,
Вже не було отого запалу
І не буде – до зліку віків!..
За світанки, за весни... за рідних...
За зґвалтованість міст, райських сіл,
Коли прапор з’явивсь над рейхстагом,
Їм забили осиковий кіл!..
Суперечливість поглядів, з часом,
Тих, хто мусив би просто мовчать
І схилятися низько в поклоні –
Заставляє полеглих дрижать...
Хай історики губляться в звітах:
Хто, де, як, по чім що воював?..
А я знаю: мій батько Григорій
Волю-щастя для всіх здобував!..
Били деспота ралом, снарядом,
Гризли землю, топились в крові,
Затягали з собою в могили!..
Не піднятись ніколи чумі!
Вічна пам’ять полеглим героям!
Слава, дяка вся-всім, хто зробив
Те, щоб ми з вами, їхні нащадки,
Вільно кожний у спокої жив!
Анатолій ГАРНИК, м. Бершадь
вранці -2…-4° 
