У Швеції в 1962 році існував єдиний телеканал. В одному з випусків новин техніки телекомпанії оголосили про те, що завдяки новій технології глядачі можуть зробити свої приймачі кольоровими, натягнувши капронову панчоху на екран. А перші кольорові телевізори тут з'явилися лише в 1970 році.
1977 року британська газета The Guardian опублікувала додаток на семи сторінках на честь 10-річчя утворення маленької республіки, розташованої в Індійському океані на кількох невеликих островах, що мають форму крапки з комою.
1998 року одне з американських видань розмістило рекламне оголошення на цілу шпальту, в якому повідомлялося, що в закладі тепер можна купити гамбургер для шулік, спеціально створений для 32 млн. жителів США, які все роблять лівою рукою.
Згідно рекламі, новий продукт містив такі ж інгредієнти, проте всі соуси і приправи були розташовані на протилежній стороні, щоб вони не виливалися на руку під час кусання.
1995 року журнал Discover оголосив, що відомий біолог Апріле Паццо (у перекладі День сміху) виявив новий вид живих істот, що мешкають в Антарктиці: "гарячеголовібезпанцирні крижані чер - в'яки". У описі черв'яків йшлося, що на їх головах розташовані кістяні пластини, які нагріваються до температури кипіння і дозволяють їм бурити товщу снігу і льоду з дуже великою швидкістю.
На перший погляд, шановний читачу, нічого й ніби особливого не виявилося в цих повідомленнях. Хіба що після них та їм подібних десятки тисяч людей телефонували у відповідні видання з проханнями поділитися такою інформацією, секретами і практичними навичками, які, на їх думку, могли стати, або ж вже стали їм у пригоді.
Зрештою, дані повідомлення не настільки зацікавили б автора цих слів, якби не конкретна причетність творців «Бершадського краю» до чогось подібного протягом попередніх років.
Читачі нашої районки добре знають, як першоквітнева інформація на шпальтах газети про серйозні на перший погляд речі, виявлялася потім не лише безпідставною, але й свідомо кумедною та надуманою, хоч і викликала вже на другий день велику кількість дзвінків та листів. І не дивно, адже мова йшла про конкретних людей, особливо керівників, та їх практичні справи, хоч зовсім не принижувала їх честь та гідність.
Це стосувалося і створення супербронежилетів з пір’я кидрасівських гусей та стокілограмових коропів у голдашівському ставку, різноманітних суперновинок, до випуску яких «приступили» на бершадських підприємствах за кращими світовими зразками, і навіть «свідчень очевидців» надзвичайних природних явищ на кшталт НЛО на Бершадщині.
Та найбільше запам’ятався епізод, який потім увійшов у золоту скарбницю журналістського гумору не лише нашого району.
Ось його короткий виклад.
Одне із солідних обласних сільськогосподарських видань командирувало на Бершадщину свого кореспондента, який мав саме звідси розпочати серію репортажів про конкретні практичні справи нової районної та місцевої влади, спрямованих на зростання соціально-економічного розвитку регіону в перші роки незалежності України. Ось тоді перша особа району, людина справді великого таланту, мудрості і організаційних здібностей, після тривалих розповідей гостю про це, запропонувала мені супроводжувати його по району для ознайомлення з діяльністю ще й у трудових колективах і органах місцевого самоврядування. Що з цього вийшло – нині важко сказати, бо записаний чималий матеріал на думку мого колеги все ж страждав певною неконкретністю. Тож уже перед від’їздом, в кабінеті першого заступника керівника району, йому попався в руки першоквітневий номер нашої бершадської районки.
В нього просто відкрилися очі, коли серед короткого переліку новин він віднайшов те, що, за його словами, шукав два дні: конкретні справи влади, зовсім не здогадуючись про жарт. Ось лише деякі з цих повідомлень: – керівництво місцевого тернівського колгоспу, розуміючи, що молодій Україні якнайшвидше потрібне збільшення виробництва м’яса, стало додатково розводити в місцевому лісі плямистих оленей, які вже суттєво поповнили м’ясні запаси району і прибутки господарства; – особливо вражаючою виявилася ініціатива дирекції заводу продтоварів «Цеоліт», яка, вийшовши на тісну співпрацю з американським космічним агентством НАСА стала випускати для потреб їх космонавтів фірмові блюда в тюбіках – «Борщ по українськи», «Вареники з картоплею», «Салат-вінігрет», «Кисіль з дерену» та інше; – ефективним і практичним виявилося у своїй діяльності керівництво птахокомбінату «Бершадський», яке оперативно налагодило масовий випуск перепелиних яєць, які дуже швидко завоювали ринок України та країн СНД через свою властивість виводити радіонукліди.
Було в цих інформаціях і ще щось, про яке вже і не пам’ятаю.
І от через днів десять в районі ми отримали (в інших районах також) спецвипуск обласного видання – десь із півтори тисячі екземплярів, – для розповсюдження серед трудових колективів і людей саме узагальнюючого досвіду бершадської районної влади у її співдружності з іншими керівниками. Яке ж було здивування всіх – від першої особи до рядової, коли прочитали про нові підходи влади на прикладі плямистих оленів, тюбиків для американських космонавтів та інше. Не зрозумів цього лише вінницький автор цієї статті – досвідчений журналіст, який просто не думав що це першоквітневий жарт газети, який традиційно спростовувався вже у наступному номері районки. І все ж, після довгих роздумів, він погодився на пропозицію керівництва району використати цей номер у Бершаді на інші потреби, – тільки б його поменше прочитало читачів.
Тож смійтеся на здоров’я, але не забувайте не піддаватися на провокації!
Павло БАЙДАЛЮК.
вранці -2…-4° 
