На знімку (зліва направо): механізатори Станіслав Іванович Гриценко та Василь Миколайович Танасійчук, керівник механізованого загону Валерій Несторович Вакуляк і головний інженер господарства Віталій Володимирович Пастух обговорюють питання технічної готовності.
– Вся проблема дійсно в тому, що урожаї нібито маємо непогані, а очікувані від того кошти – далеко не завжди. Кукурудза у нашому господарстві, наприклад, видала в цьому році по 89 центнерів з гектара, по 45 – озима пшениця, по 40 – озимий ячмінь.
Навіть цукрові буряки, які не збиралися вирощувати, але таки посіяли, видали по 360 цнт з га.
Здавалося б, коли валове виробництво зерна у нинішньому році перевищило десять тисяч тонн, що на дві тисячі тонн більше, ніж торік, то тим, хто його вирощував, можна було б збільшувати прибутки. На жаль, у фінансовому плані успіхи, причому не з нашої вини, виявилися навіть скромнішими, як торік.
І тільки тому, що озиму пшеницю у 2010-му реалізували не менше, як по дві тисячі гривень за тонну, а ціна на цьогорічний її урожай значно знизилася. От і не можуть зрозуміти ті, хто працює біля землі, як могло таке статися, що ціни на мінеральні добрива, пальне, мастила зросли, тобто затрати, а урожай став значно дешевшим.
Щось подібне коїться і в тваринництві. Через невисокі ціни на свинину змушені були зменшити поголів’я на свинофермі, яке взялися нарощувати аж тепер, із зміною ситуації на ринку.
Розуміємо також, що і великою рогатою худобою, зокрема виробництвом молока, потрібно вже займатися. От тільки не так просто це вже зробити. Застарілі корівники вже не відповідають сучасним технологіям, тому краще будувати їх з нуля. Але на це, за нашими підрахунками, потрібно не менше 7-8 мільйонів гривень. Не так просто заощадити таку суму при нинішній ціновій політиці. Якщо маючи племінну свиноферму реалізовували рік-два тому молодняк по ціні 50 гривень за кілограм живої ваги і на них була черга, то тепер ціна одного їх кілограма лише 31 гривня, та ще й немає як їх продавати, бо нарощуємо власну ферму. Тепер, на її відновлення знову потрібні кошти. Наприклад, щоб придбати на свиноферму плідника живою вагою приблизно 120 кілограмів, доводиться платити не менше як по 40 гривень за кілограм. Скільки поросят тепер потрібно реалізувати, щоб здійснити його покупку, підрахувати неважко.
Високою її собівартість залишається і через те, що досить недешево обходиться кукурудза, яку використовуємо на корм. А як могли її здешевити, коли тільки на газ для її досушування витратили більше півмільйо на гривень.
Все, що від нас за ле жить, щоб зни зити собіва р тість про дукції, яку виробляємо, ми намагаємося робити. А тут ще й цьогорічна осінь здивувала.
Спробуй отримати гарні посіви, коли в грунті зовсім незначні запаси вологи. В такій ситуації навіть зорієнтуватися важко, що саме сіяти, щоб збитки, на випадок загибелі посівів, були мінімальними. А пересів знову ж таки позначиться на собівартості зернових.
Позаторік однією з культур, яку вдавалося реалізувати в першу чергу, та ще й по непоганих цінах, був льон. Орієнтуючись на це, намолотили його 290 тонн і в цьому році, а от минулорічної ціни на нього, як і попиту, немає. Так, що хочемо ми того чи ні, а економіка господарства залежить не тільки від нас.
Замість льону, який є непоганим попередником під озиму пшеницю, можна було б вирощувати горох, але і його собівартість у цьому році дуже висока. Хто буде ним займатися собі на збиток?
В той же час ціни на продовольство в магазинах в основному зростають. Веду до того, що і ті, хто причетний до формування цін на нашу продукцію, повинні нас зрозуміти. Як і те, що ми ні за яких обставин не маємо права заявити, що не виплатимо працюючим аванс чи заробітну плату, бо немає прибутку. А тут ще й додаткову кількість працюючих доводиться утримувати, бо наші села на окраїні району, і проблема безробіття у нас вирішується складно. Не так просто пояснити людям і те, що їхні заробітки могли б бути набагато кращими, якби певну кількість працюючих скоротити.
Постійно на контролі у нашого інвестора і соціальні проблеми села, громади, а темпи їх вирішення залежать знову ж від фінансових активів господарства. Однак допомогу селу, бюджетним закладам не зменшуємо.
Як можна було, наприклад, не посприяти у перекритті церкви, з покрівельним матеріалом на яку допоміг наш земляк – підприємець Олексій Ковальчук. Огородили кладовище теж не без участі господарства.
Все це висловлюю для того, що і нас потрібно розуміти.
Економіка господарств, а з нею і благополуччя в селах, залежать від багатьох факторів.
вранці -2…-4° 
