Ще донедавна біля більшості сільських шкіл споруджували вбиральні типу «сортир»; і так тривало багато років. Але ж хіба можна залишатися на такому примітивному рівні зараз, коли позаду вже - перше десятиліття XXI століття? Тим більше, що рано чи пізно ми повинні інтегруватися в Європу. Той, хто мав можливість бувати за кордоном, міг порівняти їхні і наші туалети. На якому боці перевага, не треба говорити.
Днями побував у Бирлівці. Тут тривалий час після закриття - аварійної надвірної вбиральні і школярі, і вчителі змушені були користуватися туалетом аж біля будинку культури - а це майже двісті метрів від школи. У теплу пору року це не дуже відчувалося, а коли на дворі холоднеча?
Директор школи Іван Гонтарук розповідає, що вони вже, було, зібрали всі дозволи, аби розпочинати будівництво надвірного туалету, вже мали замовляти будівельні матеріали, але в останній момент прийшов наказ із забороною споруджувати надвірні шкільні вбиральні. Кошти почали виділяти тільки на внутрішні.
Тож домовилися з будівельниками, закупили сантехніку і взялися за справу. Місцем визначили колишню майстерню по дереву (її об'єднали з майстернею по металу і перенесли туди обладнання, зробивши комбіновану).Коли роботи були закінчені, досить швидко розв'язали іншу проблему: дітям роз'яснили, як потрібно користуватися незнайомою раніше більшості сантехнікою. Облаштовано чотири кабінки для дівчаток, три - для хлопців і одна - для вчителів. Все тут зробили, як і належить згідно із санітарно-технічними вимогами. Відтак при чіткому дотриманні правил користування тут зовсім не почуєте специфічного запаху.
Але при всьому позитиві суттєвим недоліком було те, що обійшлося спорудження цієї життєво необхідної кімнати майже в 130 тисяч гривень бюджетних коштів. 150 тисяч - стільки обійшовся внутрішній туалет у Війтівці, 130 тисяч - у Берізках. А скільки грошей потрібно для всіх шкіл? Звичайно ж, таку суму треба було б освоювати не один рік, а років 15.-16. Тож у відділі освіти райдержадміністрації пішли іншим шляхом. Його керівник Лідія Дзюбенко розповідає:
- Написала я листи багатьом керівникам підприємств з проханням звернути увагу на потреби школи, зокрема, на необхідність допомогти у спорудженні внутрішніх туалетів. Більшість відгукнулася зразу. Скажімо, керівник ряду підприємств України, у тому числі «Надбужжя плюс» села Чернятки Анатолій Пешко буквально через два дні після звернення перерахував першу суму для школи бригадного села Хмарівки, при цьому пообіцяв, що виділить ще стільки, скільки потрібно. Відгукнулися на звернення практичними справами керівники Павло Марущак з Усті, Сергій Савченко з Маньк.івки. Та особливо хотіла б відзначити директора ПрАТ «Зернопродукт МХП» Миколу Кучера. Він виділив 45 тисяч гривень на матеріали для облаштування внутрішніх туалетів у Баланівськіи школі, а буквально кілька днів тому - 15 тисяч для П'ятківської школи.
У Баланівці туалети для хлопців і дівчат на різних поверхах. Роботи велися ціле літо. Сприяли у придбанні матеріалів і райдержадміністрація, і відділ освіти. Завдяки землякові, голові обласної ради Сергієві Татусякові Ладижинський завод силікатної цегли надав безоплатно 1500 штук цегли. А директор Бершадської філії ПрАТ «Зернопродукт МХП» Юрій Шульц, керівник місцевого рибгоспу Сергій Рудківський безоплатно надавали транспорт, паливні та інші матеріали.
Радує те, що відгукнулися на добру справу також батьки і жителі села. Скажімо, Володимир Підлубний виконав безплатно робіт не менше, як на п'ять тисяч гривень, так само ентузіазмом відзначалися Михайло Фартушняк, Валентин Марієчко, Михайло Загарій... Група приватних підприємців забезпечувала їм харчування. Як повідомив директор школи Олександр Острук, загальна сума цього всього склала майже 80 тисяч гривень. Якби не бажання зробити щось корисне для шкіл і сумління людей у більшості сіл, то жоден бюджет не витримав би навантаження.
- Загалом ми вже облаштували шістнадцять внутрішніх туалетів у школах, - розповідає Лідія Іванівна. -Зараз лише кілька шкіл поки що не мають таких. І витратили на обладнання всіх (крім тих, що були зроблені раніше) всього 252 тисячі гривень - на закупівлю сантехніки, плитки тощо. Роботи ж вели господарським способом - підключалися батьки, вчителі, жителі сіл. Навіть ті, чиї діти вже давно закінчили школу. Паралельно виконувалися й інші роботи з ремонту та впорядкування приміщень шкіл і територій біля них. До речі, нинішнього року ще три внутрішніх туалети обладнано і в дитячих садочках.
У ході «туалетної реформи» виявився один цікавий факт. Виявляється, що, згідно з проектами, у кожній школі був передбачений внутрішній туалет. Тільки їх ніхто і ніколи не робив. Чому? Мабуть, не хотіли зайвого клопоту. Адже спорудити надвірний «сортир» і простіше, і дешевше. Та ми знаємо, чим може закінчитися такий спрощений підхід.
У деяких школах району навіть збереглася каналізація, її залишилося або прочистити, або підремонтувати. Нині нема жодного директора і колективу, які б ігнорували цю життєво важливу справу. Не ведеться робота лише в малокомплектних школах, учнів з яких у найближчій перспективі будуть підвозити у більші села. У таких випадках освітяни виходять з доцільності та економічних міркувань, адже не варто у наш доволі скрутний час викидати гроші на вітер.
...Внутрішні туалети у школах (і не тільки в них) - це, насамперед,ознака високої культури, дотримання гігієни, запорука здоров'я. Це не чиясь примха, це елементарна вимога часу. І прикро, якщо цього хтось не розуміє.
вранці -2…-4° 
