Крім написаних на папері закликів, цукровари привезли під двері владної установи мішок із буряками, що вже зіпсувалися, і від них ішов неприємний запах… Бо ж на кагатному полі на час проведення протестної акції вже пеклося під не по-осінньому теплим вересневим сонцем понад 23 тисячі тонн солодкої сировини. Можете уявити, які «аромати» окутали село… Кілька днів тому потік машин із цукристими у напрямку Красносілки припинився: кому охота, щоб вирощене руками багатьох людей перетворювалося на смердючу жижу, навіть якщо за корені платять гроші.
Власне кажучи, сезон цукроваріння мав розпочатися згідно з графіком, ще 15 вересня. Уже все було готове, але за 15 хвилин до пуску було припинено постачання газу… І початок переробки відкладено на невизначений час… Виявляється, що на заводі є речі важливіші, ніж початок сезону і власне сама переробка.
На підприємстві, крім чинного директора Надії Дзицюк, з’явився новий керівник – Віктор Скуз. Відтак це дво владдя призвело до цілої низки непорозумінь, конфліктів і прямого протистояння, що зрештою позначилося на робочому ритмі і паралізувало виробництво.
Чому ж так вийшло?
Щоб ситуація стала зрозуміла, звернемося до порівняно недавніх у часі подій навколо заводу. Незважаючи на те, що з’являлися охочі прибрати до рук одне з найстаріших підприємств області, трудовий колектив зумів відстояти надбання кількох поколінь. Про це писала не лише наша газета. І коли торік на завод прийшла корпорація «Укрцукорінвест» в особі генерального директора Надії Дзицюк та її колег, у працівників заводу зажевріла надія. Зрештою, для того, щоб запустити виробництво, «Укрцукорінвест» вкладав великі кошти у переобладнання і придбання техніки, домовлявся із бурякосіючими підприємствами про постачання сировини. Робилося все, щоб відновити ритмічну роботу підприємства, щоб люди мали роботу і відповідну оплату.
Суттєва деталь – власником підприємства була фірма «Санте», яка під заставу заводу взяла кредит у банку.
«Укрцукорінвест» – не власник, а лише орендар заводу.
Як проінформував нас заступник голови райдержадміністрації Валентин Кушпела, договір між цими структурами про оренду цілісного майнового комплексу був укладений 28 вересня 2009 року і мав діяти до 28 серпня 2012 року. Але нібито через те, що орендна плата (24 тисячі гривень щомісяця) не сплачувалася, дія цього договору арбітражним керуючим припинена, а новий укладено із ПП «Кірс». З 17 листопада 2010 року ПП «Санте» перебуває в стадії банкрутства. 28 липня 2011 року арбітражний керуючий Олег Сірош надіслав заяву до «Укрцукорінвесту», в якій написав, що до договору внесено зміни у зв’язку з тим, що «Укрцукорінвест» не виконує зобов’язань у частині погашення заборгованості, несплати орендної плати, не подає даних про те, скільки коштів витрачено на ремонт підприємства і на підвищення рівня виробництва. 25 серпня 2011 року між ПП «Санте» і новоствореним ТОВ «Красносільський цукровий завод» підписано договір про оренду цілісного майнового комплексу терміном до 31 грудня 2011 року. Нові господарі, які прийшли на завод, почали вкладати кошти у виробництво, закуповувати сировину, матеріали, газ.
Але суд відмовив у розірванні договору із «Укрцукорінвестом». Бо не було дотримано відповідних процедурних моментів.
Правова колізія – укладання двох договорів на один об’єкт господарювання – призвела до ситуації, що зараз склалася. Це можна порівняти із продажем двох квитків на одне місце в автобусі. Проти арбітражного керуючого Олега Сіроша, який це зробив, порушено кримінальну справу, його затримано. І зараз цим питанням займається Генеральна прокуратура. Арбітражний керуючий звинувачується у перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки. Тим часом отаке двовладдя призвело до жорсткого протистояння, повного паралічу виробництва, справедливого обурення людей, які хочуть і вміють працювати, а їм не дають такої можливості.
Розповідає Надія Дзицюк: – Торік ми підняли роботу заводу, працевлаштували 550 чоловік. У нинішньому році ми знову готувалися до сезону. Я була якраз у відрядженні в Києві, коли 12 серпня телефонує мені начальник нашої охорони і каже, що зайшли якісь люди із своєю охороною і сіли на заводі. Ми приїхали сюди того ж дня після обіду. Нас на завод не пустили. Пройшло справжнє рейдерське захоплення підприємства. Виявляється, що нібито ПП «Кірс» викупило в банку «Хрещатик» кредиторську заборгованість по ПП «Санте».
Вони себе сьогодні ведуть, як нові власники. Розмовляють по-хамськи. Але ми ж повинні діяти за законом. Вже більше місяця ми добиваємося правди. Ходимо і їздимо по всіх інстанціях. Нашою районною прокуратурою порушена кримінальна справа проти арбітражного керуючого, який начебто підписав договір оренди з «Кірсом», не розірвавши з нами попередній договір і не поставивши нас до відома. По ньому дуже серйозна стаття Кримінального кодексу. Усе це не було б так гірко, якби не був під загрозою зриву увесь сезон цукроваріння. Ми сьогодні зазнаємо страшних збитків від того, що не працюємо.
Гірко дивитися, як об’їжджаючи наш район, вивозять звідси буряк. Це справжній злочин. Сподіваюся, що справедливість візьме гору.
Цей диктофонний запис було зроблено за кілька днів до мітингу в райцентрі і наради у присутності обох керівників району.
На цій нараді дали можливість висловитися обом сторонам конфлікту. Надія Олексіївна з обуренням говорила про те, що діється зараз на заводі – половина людей працює, інша половина – ні.
Світло в адмінкорпусі вимкнули. Саботаж повний. Хоч заборгованість по зарплаті почали виплачувати. Гасяться й інші борги.
Н. Дзицюк повідомила, що відбулося засідання касаційного суду, який повністю оскаржив кредиторську заборгованість, яку вони викупили в банку. А ситуація буде потрошку вирівнюватися. Ті ж, хто бунтує, не хоче, щоб завод працював.
Виступили на нараді й нові орендарі, які зайшли у район трохи більше місяця тому.
Зокрема, директор новоствореного ТОВ «Красносільський цукровий завод» Віктор Скуз повідомив, що їхню структуру одразу ж зареєстрували в Бершаді. Це дасть можливість сплачувати податки безпосередньо в районі.
На нараді більше двох годин вирували пристрасті, терези аргументів раз-по-раз перехилялися то в один, то в інший бік. Тим часом на вулиці результатів розмови чекали десятки людей. Вони сподівалися лише на одне рішення: буде досягнуто консенсусу, завдяки якому завод розпочне роботу.
Віктор Валерійович сказав, що коштів у структури «Укрцукорінвест» нема, а її інвестори навряд чи з’являться в районі. Їхні ж інвестори – тут, вкладають у завод живі гроші. І підприємство за сорок попередніх років не було так підготовлене до сезону, як зараз. Невідомо чого добивається Надія Олексіївна, коли в неї баланс нульовий, у їхньої ж структури – сто відсотків. У неї – розповіді про кредити, у них же – живі гроші. І про що з нею домовлятися?
На запитання голови райдержадміністрації Олександра Снігура, який же вихід із ситуації, Віктор Скузь сказав: «Хай нам дадуть можливість працювати! А «Укрцукорінвест» хай розірве договір із «Санте». Не дає ж нормально працювати прокуратура».
Прокурор району Федір Куцак відкинув звинувачення їх в тому, ніби він своїм приписом не дав можливості розпочати переробку буряка.
Підставою для припису була відсутність необхідних дозволів на запуск котлів із відповідних структур. У рамках кримінальної справи на майно заводу накладено арешт. Договір на оренду цілісного майнового комплексу не розірваний, і в «Укрцукорінвесту» є всі підстави, щоб користуватися цим майном і здійснювати господарську діяльність. Не коментуючи господарську діяльність двох структур, Федір Гаврилович вважає, що в даному випадку слід шукати консенсус, домовлятися. Для цього є чимало варіантів.
Тим часом, новостворене ТОВ «Красносільський цукровий завод» почало виплачувати людям гроші, здійснювати платежі у бюджет. Кажуть, що дехто із працівників одержав одночасно дві зарплати – довгождану заборговану від «Укрцукорінвесту», а другу – від ТОВ «КЦЗ»… Володимир Кучер, головний інженер заводу, розповів, що сорок років працює в галузі. І головне для нього не те, хто керує заводом, а хто робить це ефективніше. Нова фірма виплатила всі борги, за короткий час підготувала завод до сезону. А тут отакі перешкоди – приписи, заборони…За газ новою структурою проплачено сім мільйонів гривень. «Ми не просимо милостиню. Ми хочемо чесно заробляти на свій хліб. Завод працював 168 років – навіть при Петлюрі і німцях, а тут отаке…».
Голова райдержадміністрації Олександр Снігур: – У цій ситуації потрібно шукати золоту середину.
Вважаю, що новостворене ТОВ «Красносільський цукровий завод» зробило великий подарунок Надії Олексіївні, внісши частково кошти для запуску заводу і підготувавши сировинну базу. Але велика помилка цієї структури – невиконання норм у процесі відсторонення попередніх орендарів, які не виконали умов, були зареєстровані не в районі, а в Києві.
Відтак кошти у бюджет району не надходили. «Укрцукорінвест» не доклав нічого і для того, щоб була підготовлена в районі сировинна база.
Взагалі, ситуація досить складна. Вихід з неї бачу в тому, щоб обидва суб’єкти господарювання знайшли компроміс. Барометром того, що відбувається, є люди, які тут стоять. Вони підтримують тих, хто реально вкладає кошти, хто готовий допомогти району. Бачимо: податки сплачують тут, ведеться реальна робота під майбутній урожай. З боку «Укрцукорінвесту» – лише обіцянки.
Ми зацікавлені в тому, щоб завод працював. Проведемо необхідні перевірки, відтак надамо допомогу як влада.
Треба завжди пам’ятати, що на першому плані повинні стояти інтереси людей.
... Того дня так і не було досягнуто порозуміння. Безрезультатно завершилася пізніше і зустріч безпосередньо на заводі.
Голови райдержадміністрації Олександр Снігур і районної ради Михайло Бурлака два рази виходили в Бершаді до мітингуючих, роз’яснювали ситуацію. Але людям потрібне одне – аби завод розпочав роботу. Присутні на мітингу були більше налаштовані на те, щоб це зробило ТОВ «Красносільський цукровий завод».
Тим часом, на момент віддання цього матеріалу до друку на заводі нічого не змінилося. І від цього найбільше втрачають люди. Невже і справді сезон на Красносільському цукрозаводі у нинішньому році не розпочнеться, а смердючий запах протистояння і далі огортатиме село? Таке двовладдя призводить до безладдя.
Федір ШЕВЧУК.