Організовують велике прибирання

За рахунок чого це вдається? Спробували вияснити це, побувавши на місці і поспілкувавшись з лідером територіальної громади.

Потрібно відзначити, що територія її дійсно одна з найбільших. Тільки центральних доріг, до порядку на яких, як правило, підвищена у всіх увага, більше 16 кілометрів.
Тож щоб навести на них порядок, сільському голові П. В. Швецю, депутатам доводиться враховувати абсолютно всі резерви, за рахунок яких це можна зробити.

На вході в адмінбудинок, у якому сільська рада, на видному місці об’ява про двомісячник, в ній прохання взяти участь у наведенні порядку на прибудинкових територіях всіх жителів. До робіт по благоустрою на території даної сільської ради залучено практично всі організації, яких нараховується чимало. В тому числі і працівників сільської ради. Коли готувався цей матеріал, кожна з цих організацій, хоч на заваді не раз поставали дощі та холоднеча, встигла вже відпрацювати на прибиранні не менше, як по шість днів. Про це з вдячністю про їх керівників говорив сільський голова.

А мобілізуючим фактором послужило те, що за кожною з них було попередньо закріплено ділянку тієї чи іншої дороги. Серед працівників сільської ради її було ще й поділено по тридцять метрів на кожного, щоб люди знали, що це прибирання їх не мине.

Порушників громадського порядку закріпили за територією старого кладовища. На площі до трьох гектарів роботу по його очистці вже було виконано.
Встигли також підгорнути два сміттєзвалища.

Щоб домогтися порядку на територіях біля магазинів, їх не просто закріпили за ними, а зробили це у письмовій формі з встановленням конкретної дати виконання робіт.

По завершенню їх спеціально створеною при сільській раді комісією буде здійснено об’їзд-перевірку і відзначено тих, хто найкраще справився з прибиранням.

Однак і в Джулинці визнають, що із зарослими узбіччями доріг не так легко справлятися. Тому П.В. Швець має на меті надалі спробувати застосувати проти цієї рослинності гербіцид «Ураган», з допомогою якого дійсно успішно борються з нею під лініями електропередач тощо.

З метою покласти край стихійним сміттєзвалищам на обочинах доріг і у лісосмугах, Джулинська сільська рада вивчає питання встановлення в різних місцях ящиків-сміттє - збірників, як це вже давно практикується у деяких західних областях.

Секрет джулинчан у досягненні відповідних успіхів у подібних двомісячниках криється ще й у тому, що тут ніколи не чекають, поки їх буде об’явлено, натомість за роботи по благоустрою тут беруться одразу ж, та ще й по декілька разів на рік, як тільки це стає можливим. Тож після цього залишається тільки підтримували порядок.
Неабияку роль в організації робіт відіграють вуличні комітети. Але проблем, визнає П.В. Швець, залишається ще дуже багато. Вистачило б їх навіть при умові, якби при сільській раді було створене комунальне підприємство з 5-6 працюючими. А поки що виходять із ситуації тільки завдяки тому, що особисто Петро Васильович завжди знаходить спільну мову з підприємцями, які й допомагають.

Ніхто з них навіть не перечить сільському голові, коли той звертається по допомогу у плані благоустрою.

Чи не найголовнішою проблемою, вважає сільський голова, є навчити людей, щоб вони не смітили. Адже скільки б не міняли сільських голів, чи навіть президентів, порядку навколо себе не наведемо ніколи, поки усі ми не змінимося самі і не почнемо його наводити кожний навколо себе. Тому неабияка увага приділяється з боку сільської ради виховній роботі серед населення.

Щоправда, джулинський сільський голова таки мріє, щоб у районі все-таки було створене комунальне підприємство, яке б спеціалізувалося на придорожньому та іншому благоустрої.

Сільська рада теж могла б виграти відповідний конкурс, щоб мати кошти для його створення, але їх могло б бути значно більше, якби виграв його район.
До речі, всі кошти, виграні джулинчанами у попередніх конкурсах, було використано на газифікацію населених пунктів. Хоч за них до цього часу он скільки можна було б зробити у плані їх благоустрою. То тільки здається, що на це потрібні не такі вже і завеликі затрати. У Джулинці, наприклад, підрахували, що для того, щоб все поприбирати і повивозити, на двомісячник потрібно мати щонайменше 50-60 тисяч гривень, яких якраз і бракує.

Але тут ніколи на це не скаржаться, а натомість діють всіма доступними методами.

І на повагу все-таки заслуговує у цьому плані стиль роботи сільського голови. Петро Васильович не з кабінетних працівників, він завжди прагне бути у вирі подій і пояснює, що до цього його зобов’язує громада.

До речі, якщо в інших селах цілою проблемою іноді є, як організувати схід села, то у Джулинці, якщо у тому назрівала потреба, їх організовували по декілька на рік, як от у пору газифікації. Проте є результати. Безумовно, будуть вони і при виконанні завдань даного двомісячника. Сільський голова взагалі ставить за мету, побувавши в країнах Європи, вже у найближчі роки домогтися їх рівня у плані благоустрою.

Павло КУШПЕЛА