…Приводом до цього зібрання стала подія, що не могла пройти мимо уваги працівників заводу, які минулорічного переробного сезону залишилися без роботи.
А відтак без зарплати, інших соціальних виплат. Та попри все зуміли зберегти все обладнання, пильнуючи його як своє власне. Хоч власником підприємства нині є зовсім інші люди.
– Наші серця сповнені болем за долю заводу. Чаша нашого терпіння переповнена. І ми зібралися тут, щоб розв’я - зати проблему, як кажуть, мирним шляхом – просити власників заводу не робити, що задумали, не різати завод. Адже продукція підприємства завжди славилася не тільки в районі, а й за його межами. Не можна забирати останню надію у нинішнього і майбутніх поколінь нашого села, – це слова сільського голови Валентини Беляєвої, яка першою виступила перед людьми, які зібралися тут з плакатами, на них пройняті болем написи: «Не дамо знищити наш завод!», «Віддайте нашу зарплату!», «Бійтеся Бога знищувати підприємство!» та інші. Валентина Григорівна висловила готовність сама їхати до уряду, щоб передати листи про наболіле керівникам держави.
З ходу мітингу відчувалося, що люди налаштовані рішуче – їхати, добиватися, бити в усі дзвони, щоб не дати порізати завод.
Ніхто не складав заздалегідь списку виступаючих.
Слово брали всі, хто хотів. Колишній багаторічний директор Антоніна Сичук згадала про співпрацю з колгоспами, про трудові династії Запалових, Байдалюків, Татуньків, Козлових. А ще – про великі реконструкції, про те, що колись до заводу навіть проклали ширококолійну залізницю, яка й досі діє.
Різні думки можна було почути того дня. Але практично всі були єдиними в думці: НЕ ДАТИ ЗНИЩИТИ ЗАВОД!
Священик навіть оголосив про те, що буде проведено спеціальний молебень, запросив молитися, щоб не допустити наруги над гордістю
Красносілки – цукрозаводом.
А в разі небезпеки (коли приїдуть різати обладнання) будуть задіяні церковні дзвони.
На мітингу також прозвучала пропозиція постійно тримати зв’язок мобільними і звичайними телефонами.
Завершився мітинг створенням спеціального комітету, який буде організовувати звернення до влади, повідомлятиме про можливу небезпеку знищення заводу.
До складу цього комітету увійшло тринадцять чоловік.
Іскрою, з якої роздмухався протестний вогонь, став приїзд на підприємство представника банку «Хрещатик».
Саме в ньому попередній власник заводу взяв кредит. І за тиждень до закінчення цього кредиту з банку оголосили про те, що завод буде порізаний… Ті з працівників підприємства, які були присутні при цьому, сказали, що цього не можна допустити. А у відповідь зі слів представника обласного відділення банку нібито прозвучала фраза, з якої все й почалося: «Вас ніхто питати не буде, ми прийдемо з автоматами, двадцять чоловік положимо, а інші самі розбіжаться. А завод ми поріжемо». Не можу стверджувати, що саме так було сказано, але ці слова чи схожі на них стали каталізатором збурення, що знайшло своє вираження в проведенні мітингу.
Через кілька днів у райдерж - адміністрації відбулася нарада за участю керівників сільгосптовариств, на яку прибув власник заводу Ігор Петришин. Ситуацію навколо підприємства роз’яснила голова райдержадміністрації Світлана Шульц: – Справа в тому, що попередній власник заводу не отримав кредиту до початку минулорічного сезону (як розповів мені згодом по телефону Ігор Володимирович, заявку на кредит розглядали… сім місяців – Ф.Ш.).
Через те змирились, що завод цього сезону не буде працювати. Кредит же надали на початку жовтня до 27 березня, хоч сенсу його отримувати вже не було. Крім того, банк надав кредит не грішми. Він просто закрив платежі по попередньому власникові, а один мільйон гривень поклав на депозит.
Відсотки по кредиту складали 160-165 тисяч гривень в місяць. Банк чітко розрахував, що платитимуться вони з цього мільйона. І за тиждень до погашення кредиту, без попередження власника, представники банку приїздять у Красносілку, збирають людей і оголошують, що 27 березня завод буде порізаний… На заперечення, що цього не можна робити, люди почули слова, що їх ніхто не буде питати. Позиція районної влади в цьому питанні чітка: ТРЕБА ЗБЕРЕГТИ ПІДПРИЄМСТВО. І нашим завданням залишиться всіма силами допомогти новому власникові. А щодо політичного піару, то зараз кожна партія прагне використати будь-яку проблемну ситуацію у власних інтересах. Жодна з них не намагається допомогти людям у конструктивному вирішенні питання. Цим займається лише виконавча влада. Як це нам вдається, це вже інше питання. Але сьогодні влада не є голослівною, а шукає конкретні шляхи та можливості для того, щоб підприємство запрацювало, щоб люди отримали роботу.
Власник заводу Ігор Петришин запевнив присутніх на нараді, що при будь-яких умовах ЗАВОД БУДЕ ПРА- ЦЮВАТИ. Причому, незалежно від того, сіятимуться в районі цукрові буряки чи ні.
Бо в нього є домовленість з іншими областями.
Далі автор цього матеріалу спілкувався з Ігорем Володимировичем у телефонному режимі. В ході цих розмов дізнався про чимало цікавих деталей (але це вже тема іншого матеріалу), що стосуються ситуації навколо заводу. Та головне: власник знайшов спільну мову з банком і вже є домовленості та умови, на яких КРАСНОСІЛЬСЬКИЙ ЦУКРОЗАВОД У ЦЬОГОРІЧ- НОМУ СЕЗОНІ ПРАЦЮВА- ТИМЕ. І це незважаючи на те, що в загальнодержавному масштабі спроби поліпшити ситуацію з вирощуванням цукрових буряків у країні, зокрема шляхом збільшення дотацій, мають досить слабкий ефект. Як відомо, уряд розглядає питання підвищення суми дотації на сівбу цукрових буряків до 1 тисячі гривень за гектар, плануючи виділити необхідні кошти із стабілізаційного фонду.
Як би там не було, хочеться вірити, що у нинішньому році Красносільський цукрозавод знову запрацює, продовжить славні трудові традиції, закладені у попередні десятиліття свого існування.
Федір ШЕВЧУК.
вранці -2…-4° 
