У тваринницьких приміщеннях в цьому селі не так давно вирувало життя. Господарство мало від того віддачу, а люди – роботу. Тепер вже навіть розібратися важко, чия в тому вина – але не стало тут поголів'я. Одні у селі кажуть, що збули його, бо нерентабельне. Інші – що неможливо було вже знайти доярку, яка б тут працювала. На додачу ще й обвал цін на тваринницьку продукцію зробив свою чорну справу.
Доля істини, швидше всього, може бути у кожному твердженні. Адже не секрет, що галузь дає віддачу тільки там, де нею займаються професійно, де хороше стадо, відповідна племінна робота. А цього тут якраз і не вистачало. Тваринників, чого доброго, можна зрозуміти теж. Кому охота було дивитися напівголодній худобі в очі? Про якісь заробітки, коли надої останнім часом ледве сягали двох кілограмів, мова вже не йде. Тож приватному підприємству, яке стало у всьому правонаступником КСП, видно, легше всього було, позбавившись поголів'я, поставити на цій проблемі крапку.
Частину майна, в тому числі і фермерські приміщення, і навіть двоповерхову будівлю, у якій була контора КСП, віддали в рахунок майнових паїв. І нехай тепер спробує хто заперечити, що населення, ставши власниками цих будівель, не має права розпорядитись з ними на власний розсуд.
Нові господарі, щоправда, частину тваринницьких приміщень залишили, виставили біля них охорону і мають намір, займаючись в основному рослинництвом, пристосувати їх для інших цілей.
Населення ж ніяк не може змиритися із масштабами руйнацій. І в тому, здається, є раціональне зерно. Руйнувати легше. Невже, кажуть люди, нас так і не навчила нічому історія? Адже ота злополучна амплітуда руйнувань, яка знову настала, обов'язково піде на спад, і багато чого доведеться відбудовувати заново. Тож чи варто допускати, щоб від готових приміщень нічого не залишилося?
Ніхто, звичайно, не проти приватної власності. Але чому у тій же
Красносілці, запитували жителі села, не спробувати взяти ситуацію під контроль, поки ще не пізно. Невже не можна якось домовитися з власниками майна, щоб не нищити його? Бо не може бути, щоб така руйнація більшості була до вподоби. Населення хоче дізнатися і про позицію щодо цього районного керівництва. Не варто забувати і те, що в одному з тутешніх фермських приміщень ще Б.Д. Булка, коли був головою колгоспу, змонтував єдину на весь район і область установку для автоматизованого доїння "Ялинка". Та хіба тільки ці приміщення в цьому селі руйнуються? Стискається серце, коли бачиш на що перетворився новозбудований і приватизований тут комплекс по відгодівлі ВРХ. Невже так і віддамо на поталу отому злу, яке вселилося і продовжує знищувати добро, створене людськими руками, небезпідставно запитують ті, хто примножував його впродовж усього свого життя.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
